1 У третьому році Кира, царя персів, Даниїлові, якого названо іменем Валтасар, було об’явлене слово, і слово правдиве, і йому дано велику силу і розуміння у видінні.
2 У ті дні я, Даниїл, плакав три тижні днів.
3 Улюбленого хліба я не їв, і м’ясо та вино не ввійшли до моїх уст, і я помазанням не помазався аж до завершення трьох тижнів днів.
4 Двадцять четвертого дня першого місяця я був поблизу великої ріки, вона є Еддекел.
5 Я підняв свої очі й побачив, аж ось один чоловік, одягнений у баддім [1] , і його стегна підперезані золотом Офаза,
6 і його тіло, наче Тарсіс, і його обличчя, наче вигляд блискавки, і його очі, наче вогняні світильники, і його руки і литки, наче вигляд виблискуючої міді, а голос його слів, наче голос натовпу.
7 І я, Даниїл, один побачив видіння, а мужі, що зі мною, не бачили видіння, але великий жах напав на них, і вони втекли, охоплені страхом.
8 І я залишився сам, і побачив це велике видіння, і в мені не залишилося сили, і моя слава змінилася на знищення, і я не втримав силу.
9 І я почув голос його слів, і коли я його почув, то я був діткнений і припав своїм обличчям до землі.
10 І ось рука, що до мене доторкалася, підвела мене на мої коліна.
11 І він сказав мені: Даниїле, улюблений чоловіче, зрозумій слова, які я говорю тобі, і стань на твоєму місцезнаходженні, бо тепер я посланий до тебе. І коли він говорив це слово до мене, я встав, трясучись.
12 А він сказав мені: Не бійся, Даниїле! Бо від першого дня, в який ти віддав своє серце, щоб розуміти і терпіти зло перед твоїм Богом, твої слова були почуті, і я прийшов через твої слова.
13 І володар царства персів стояв супроти мене двадцять один день, і ось Михаїл, один із перших володарів, прийшов мені допомогти, і я його залишив там з володарем царства персів,
14 і прийшов сказати тобі, що спіткає твій народ в останні дні, бо видіння ще на дні.
15 І коли він говорив зі мною згідно із цими словами, я поклав своє обличчя на землю, і я був приголомшений.
16 І ось, наче подоба людського сина доторкнулася до моїх губ. Я відкрив свої уста і заговорив, і я промовив до того, що стояв переді мною: Господи, у моєму видінні повернулися в мені мої нутрощі, і я не мав сили.
17 Тож як зможе Твій раб, Господи, говорити із цим моїм Господом? І я, — від тепер не стоятиме в мені сила, і в мені не залишилося духу.
18 А він продовжив і доторкнувся мене, — наче вигляд людини, — і мене підкріпив,
19 і він сказав мені: Не бійся, улюблений чоловіче, мир тобі! Будь мужнім і будь сильним! І коли він говорив зі мною, то я скріпився і сказав: Нехай говорить Господь мій, бо ти мене скріпив.
20 І він сказав: Чи ти знаєш, чому я до тебе прийшов? Тож тепер я повернуся, щоб воювати з володарем персів. І я відходив, а володар греків приходив.
21 Але лиш тобі сповіщаю записане в Писанні правди, і немає жодного, хто стоїть зі мною в цих справах, але тільки Михаїл, ваш володар.