1 І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.
2 І страх і ляк перед вами нехай находить на всяку животину земну, і на всяке птаство небесне, і на все лазюче по землї, і на всяку рибу морську. На поталу вам подав я їх.
3 Усяке двигуще, що живе на землї, буде ваша їда; як зело травяне подаю вам усе.
4 Тілько мясива з його кровю, душею, щоб не їли.
5 Крові бо вашої, душ ваших, вимагатиму, на всякій животинї мститимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки братя його.
6 Хто проллє кров людську, того кров теж проливати ме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка.
7 Ви ж росплоджуйтесь і намножуйтесь, буяйте по землї і множтесь по її.
8 І рече Бог Ноягові та синам його з ним, глаголючи:
9 Ось я поставляю заповіт мій з вами і з вашим потомством по вас.
10 І з усякою душею живою, що з вами, з птаством і скотиною, і з усїм живим на землї, що з вами буде, з усїма, що повиходили з ковчега.
11 І постановлю заповіт мій з вами: що нїяке тїло не вимре вже од потопньої води, і не буде вже потопу водного, щоб спустошити всю землю.
12 І рече Господь Бог Ноягові: Ось вам знаменнє заповіту, що я дав між мною і вами і між усякою живою душею, яка єсть з вами в роди вічні:
13 Райдугу мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменом заповіту між мною і землею.
14 І станеться, як наведу хмари понад землею, що зъявиться веселка моя в хмарі.
15 І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу.
16 А буде райдуга моя в хмарі, і дивитись му на її, щоб спогадати заповіт вічний між Богом і землею, і між усякою живою душею і всяким тїлом, яке єсть на землї.
17 І рече Бог Ноягові: Се знаменнє вмови, що постановив я проміж мною і усяким тїлом, яке єсть на землї.
18 Сини ж Ноягові, що повиходили з ковчега, були: Сем, Хам і Яфет. Хам же був отець Канаанів.
19 Троє сих сини Ноягові, і від них порозсївались люде по всїй землї.
20 І почав Нояг бути ратаєм на землї і насадив виноград.
21 І пив вино, та й упився і лежав обнаживши ся у наметї свойму.
22 І побачив Хам, отець Канаанів, наготу батька свого, і вийшовши геть оповідав обом братам своїм.
23 І взявши Сем та Яфет гуню, накинули її на плечі собі та й ійшли дивлячись назад, і прикрили наготу батька свого, а лиця їх дивились назад, і наготи батькової не бачили вони.
24 Отверезився ж Нояг од хмелю свого, та й довідався, що вчинив йому підстарший син його,
25 І рече: Ой щоб же ти долї не мав, Канаане! Рабом що найнисшим служити меш браттї.
26 Хвала Господеві! Се Бог мого Сема. А ти, Канаане, рабом у них будеш.
27 Розшируй Яфета і дай йому, Боже, седїти у Сема, у брата в наметї, а ти, Канаане, рабом у них будеш.
28 І пожив Нояг по потопі триста і пятдесять год;
29 І було всїх днїв Ноягових років деватьсот пятьдесять, і вмер.