которая для души есть как бы якорь безопасный и крепкий, и входит во внутреннейшее за завесу,
що вони для душі як котви́ця, міцна та безпечна, що аж до сере́дини входить за заслону,
В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу,
котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,
Вона, немов якір для душі, міцний і надійний, що входить усередину, за внутрішню завісу,
Ця надія, мов якір для душі, міцний і безпечний. Вона проникає до самої Святая Святих, за завісу.[16]