Переклад Огієнка
1 Почуйте Мене, острови́, і наро́ди здале́ка, і вважайте: Господь із утро́би покликав Мене, Моє Йме́ння згадав з нутра не́ньки Моєї.
2 І Мої у́ста вчинив Він, як той гострий меч, заховав Мене в ті́ні Своєї руки, і Мене вчинив за добі́рну стрілу́, в Своїм сагайдаці́ заховав Він Мене.
3 І до Мене прорік: Ти раб Мій, Ізраїлю, Яким Я просла́влюсь!
4 І Я відповів: Надаре́мно трудивсь Я, на порожне́чу й марно́ту зужив Свою силу: Справді ж з Господом право Моє, і нагоро́да Моя з Моїм Богом.
5 Тепер же промовив Господь, що Мене вформува́в Собі від живота́ за раба́, щоб наверну́ти Собі Якова, і щоб Ізраїль для Нього був зі́браний. І був Я шано́ваний в о́чах Господніх, а Мій Бог стався міццю Моєю.
6 І Він сказав: Того мало, щоб був Ти Мені за раба́, щоб віднови́ти племе́на Якова, щоб вернути врято́ваних Ізраїля, але́ Я вчиню́ Тебе світлом наро́дів, щоб був Ти спасі́нням Моїм аж до кра́ю землі!
7 Так говорить Господь, Відкупи́тель Ізраїлів, Святий його, до пого́рдженого на душі, до обри́дженого від людей, до раба тих воло́дарів: Побачать царі, і князі́ повстають, — і покло́няться ради Господа, що вірний, ради Святого Ізраїлевого, що ви́брав Тебе.
8 Так говорить Господь: За ча́су вподо́бання Я відповів Тобі, в день спасі́ння Тобі допоміг, і стерегти́му Тебе, і дам Я Тебе заповітом наро́дові, щоб край обнови́ти, щоб поділити спа́дки спусто́шені,
9 щоб в'я́зням сказати: „Вихо́дьте“, а тим, хто в темно́ті: „З'яві́ться!“ При дорогах вони будуть па́стися, і по всіх ли́сих горбо́винах їхні пасови́ська.
10 Не будуть голодні вони, ані спра́гнені, і не вдарить їх спе́ка, ні сонце, — бо Той, Хто їх милує, їх попрова́дить і до во́дних джере́л поведе́ їх.
11 І вчиню Я всі го́ри Свої за доро́гу, і піді́ймуться биті шляхи́ Мої.
12 Ось ці зда́лека при́йдуть, а ці ось із пі́вночі й з за́ходу, а ці з кра́ю Сіні́м.
13 Раді́йте, небеса́, звесели́ся ти, земле, ви ж, го́ри, втіша́йтеся співом, бо Госпо́дь звесели́в Свій наро́д, і змилувався над Своїми убогими!
14 І сказав був Сіон: Господь кинув мене́, і Господь мій про ме́не забув.
15 Чи ж жінка забу́де своє немовля́, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабува́ли, то Я не забу́ду про тебе!
16 Отож на долонях Свої́х тебе ви́різьбив Я, твої мури поза́всіди передо Мною.
17 Сино́ве твої поспіша́ться до тебе, а ті, хто руйнує тебе й ті, хто нищить тебе, повідхо́дять від тебе.
18 Здійми свої очі навко́ло й побач: всі вони позбиралися й йдуть ось до те́бе! Як живий Я, говорить Господь: усіх їх, як оздо́бу, зодя́гнеш, та підв'я́жешся ними, немов нарече́на.
19 Бо руїни твої та пустині твої, і зруйно́ваний край твій тепер справді стануть тісни́ми для ме́шканців, і будуть відда́лені ті, хто тебе руйнував.
20 Іще до вух твоїх скажуть сино́ве сирі́тства твого: Тісне́ мені місце оце, посунься для мене, й я сяду!
21 І ти скажеш у серці своїм: Хто мені їх зродив, як була осиро́чена я та самі́тна, була ви́гнана та заблуди́ла? І хто ви́ховав їх? Я зоста́лась сама, а ці, — зві́дки вони?
22 Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму́ Свою руку до лю́дів, і піднесу́ до наро́дів прапора Свого́, — і позно́сять синів твоїх в па́зусі, а до́чок твоїх поприно́сять на пле́чах.
23 І будуть царі за твоїх вихова́телів, а їхні цариці — за ня́ньок твоїх. Лицем до землі вони будуть вклоня́тись тобі та лиза́тимуть пил твоїх ніг, і ти пізна́єш, що Я — то Господь, що не посоро́мляться ті, хто на Мене наді́ється!
24 Чи ж від сильного буде відня́та здобич, і чи награ́боване ґвалтівнико́м урято́ване буде?
25 Бо Господь каже так: Полонені віді́брані будуть від сильного, і врято́вана буде здобич наси́льника, і Я стану на прю із твоїми супере́чниками, синів же твоїх Я спасу́.
26 І Я зму́шу твоїх гноби́телів їсти тіло своє, і вони повпива́ються власною кров'ю, немов би вином молоди́м. І пізнає тоді кожне тіло, що Я — то Госпо́дь, твій Спаситель та твій Відкупи́тель, Поту́жний Яковів!
Комментарии МакДональда
Б. Мессия и отвержение Его Израилем (Гл. 49−57)
1. Мессия — Слуга Божий (Гл. 49)
Начиная с главы 49 и заканчивая главой 53, Бог предсказывает отвержение Мессии Израилем. Это книга Страдающего Раба Господня.
49:1−6 При чтении стихов 1−3 может показаться, что Раб Иеговы, о Котором идет речь в главе 49, — это Израиль. Но только Господь Иисус полностью соответствует предсказаниям этого текста. В стихе 3 Израиль назван по имени. Но не народ израильский, а Христос может по праву называться «князем Божиим». Из стихов 5 и 6 становится ясно, что Раб Господень и Израиль — не одно и то же. В этих стихах содержится также указание на восстановление Израиля — в царствование Кира и в Царстве Мессии.
Призывая все народы земли слушать Его, Раб Господень говорит о Своем рождении, об имени, которое было дано Ему прежде рождения (Мф 1:21). Он упоминает, что будет учить, как власть имущий, что Господь соделал Его Рабом и Князем Божиим (Израилем). Иегова прославится в Нем. Он говорит также о том душевном смятении, которое вызовет Его отвержение Израилем (см. Мф 11:16−24). Но затем Он предсказывает то довольство, которое придет, когда Он получит награду от Бога (ср. ст. 4 и Мф 11:25−26).
Бог призвал Его не только для духовного возрождения Израиля, но и для спасения язычников. В Деяниях 13:47 цитируется стих 6б и говорится о том, что он относится к Христу.
49:7 Во время Первого Своего Пришествия Господь был презрен и отвержен Израилем, который отнесся к Нему хуже, чем к язычникам. Но при Втором Пришествии цари язычники воздадут Ему славу. Выражение «раб властелинов» применимо и к Израилю — достаточно вспомнить Иосифа, Мардохея, Ездру, Неемию и Даниила.
49:8−13 Бог ответил на молитву Христа, воскресив Его из мертвых и поручив Ему привести израильтян в Землю Обетованную. Раб Иеговы соберет народ для путешествия и создаст для него идеальные условия. Рассеявшиеся израильтяне соберутся со всего мира — даже из земли Синим (возможно, здесь подразумевается Китай). В тот день, когда Израиль познает утешение и милосердие Господа, возрадуется весь мир.
49:14−16 Тем временем Сиону кажется, что Господь оставил город. Иегова отвечает, что мать может забыть свое грудное дитя, но Он никогда не забудет Свой город. Сион начертан на Его ладонях, и стены его всегда пред Ним. Читая об этом, мы невольно вспоминаем раны от гвоздей на ладонях Христа, претерпевшего наказание для нас. Один из величайших английских поэтов выразил эту мысль в словах гимна:
Имя мое на ладонях Его
Вечность сама не сотрет.
В сердце Господнем сокрыто оно
Милость Его не прейдет
Августус Топледи.
49:17−18 Израильтяне спешат к Сиону, а разорители бегут от них. Весь этот народ, заполнивший город, сравнивается с убранством невесты.
49:19−21 Даже развалин и пустырей Израиля не будет хватать для всех его жителей. Гора Сион удивится, увидев такое множество детей — ведь она так долго была вдовой!
49:22−23 По сигналу Господа Бога язычники на плечах своих принесут сыновей и дочерей израильских в Землю Обетованную. Цари язычников будут служить избранному народу, и Израиль поймет, что все время его ожидания стоило того.
49:24−26 Если же пленники Вавилона сомневаются в том, что их возможно освободить от могучего тирана, то пусть они знают, что Сам Господь будет состязаться с противниками и спасет сыновей Израиля. Их притеснители пожнут то, что посеяли, и мир узнает, что Господь есть Спаситель и Искупитель Израиля, Сильный Иаковлев.