Филип’ян 2 глава — Українська Біблія. Турконяк → Толкования Августина

Послання св. апостола Павла до филип'ян
Українська Біблія. Турконяк → Толкования Августина

¹ Отже, коли є якась втіха в Христі, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа, коли є якесь милосердя і щедрість,

² доповніть мою радість, щоб ви думали те саме, мали ту саму любов, були однодушні й однієї думки.

³ Нічого не робіть наперекір чи з марнославства, але в покорі вважайте одне одного більшим за себе.

⁴ Нехай кожний дбає не про себе, а про інших.

⁵ Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі.

⁶ Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові,

⁷ але понизив Самого Себе, прийнявши образ раба, постав у подобі людини і з вигляду був як людина;

⁸ Він упокорив Себе, був слухняним аж до смерті, і до смерті хресної.

⁹ Тому Бог надзвичайно звеличив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені,

¹⁰ аби перед Ім’ям Ісуса поклонилося кожне коліно — і піднебесних, і земних, і підземних;

¹¹ і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь.

¹² Тому, мої любі, так як ви завжди були слухняні, не тільки коли я був присутній, але значно більше тепер, коли я відсутній, зі страхом і трепетом звершуйте своє спасіння.

¹³ Адже то Бог за Своєю доброю волею викликає у вас і бажання, і дію.

¹⁴ Усе робіть без нарікань і сумніву,

¹⁵ щоб ви, непорочні та чисті, були бездоганними Божими дітьми серед лукавого й розбещеного роду, серед якого ви сяєте, мов світила у світі,

¹⁶ дотримуючи слово життя мені для похвали в день Христа, що я недаремно біг, недаремно трудився.

¹⁷ Та хоч і приношу себе на служіння і в жертву вашої віри, я радію і веселюся разом з усіма вами.

¹⁸ Так само й ви радійте та веселіться разом зі мною.

¹⁹ Маю в Господі Ісусі надію незабаром послати до вас Тимофія, щоб і я заспокоївся духом, довідавшись, що з вами.

²⁰ Оскільки я не маю нікого іншого з такою ж душею, хто би щиріше дбав про вас,

²¹ адже всі шукають свого, а не того, що належить Ісусу Христу.

²² Його ж досвідченість ви знаєте, що він, наче син батькові, послужив мені для Євангелія.

²³ Надіюся послати його, як тільки довідаюся, що буде зі мною.

²⁴ Але переконаний у Господі, що й сам незабаром прийду.

²⁵ Вважав за потрібне послати до вас Епафродита — мого брата, помічника і співвоїна, а вашого посланця і служителя в моїй потребі.

²⁶ Адже він побивався за всіма вами й був дуже стривожений, оскільки ви почули, що він захворів.

²⁷ Бо він захворів і був при смерті, але Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб я не мав смутку за смутком.

²⁸ Тому я швидко послав його, аби, побачивши його, ви знову зраділи, та щоб і я не страждав.

²⁹ Прийміть же його в Господі з повною радістю і шануйте таких,

³⁰ бо він за справу Христа був близько до смерті, наражаючи своє життя на небезпеку, аби доповнити недостаток вашого служіння для мене.

Толкования Августина

Стих 6

Писание говорит и об одном, и о другом: о Сыне, равном Отцу, и об Отце, большем Сына. Ибо, несомненно, одно мыслится в связи с образом Божием, другое — в связи с образом раба. И это правило для разрешения данного вопроса посредством Святого Писания предлагается нам в одной главе послания апостола Павла, в котором рекомендуется особенно четко помнить об этом различии. Он говорит: «Он, будучи образом Божиим, не почитал хищением быть равным Богу, но уничижил Себя Самого, приняв образ раба, сделавшись подобным человекам и по виду став как человек» (6 Он, будучи образом Божиим, не почитал хищением быть равным Богу; 7 но уничижил Себя Самого, приняв образ раба, сделавшись подобным человекам и по виду став как человек; Флп 2:6−7). Таким образом, Сын Божий равен по природе Богу Отцу, по своему же «виду» — меньше. В образе раба, который Он принял, Сын меньше Отца; в образе же Божием, в котором Он пребывал и прежде принятия образа раба, Сын равен Отцу.

Источник: О Троице I:1:14.

Стих 8

Он смирил Себя, быв послушным даже до смерти, и смерти крестной, дабы никто из нас, хотя кто-то может и не бояться смерти, не устрашился никакой смерти, которую люди считают величайшим несчастьем.

О вере и символе веры 5.11, Cl.0293,5.11.14.15

Иное толкование

Итак, Он через то посредник, через что — человек; ниже Отца, потому что ближе к нам; выше нас, потому что ближе к Отцу. Потому и сказано: подчинился Отцу, потому что принял образ раба; но выше нас, потому что нет на Нем греха.

О благодати Христа и первородном грехе 28.33,Cl.0349,2.28.33.193.9

Господь Иисус Христос пришел во плоти и принял образ раба, быв послушен даже до смерти крестной не по другой какой причине, как только чтобы даровать жизнь тем, кто как бы стали членами Его тела по раздаянию Его милостивейшей благодати. Он — их глава в приобретении Царства Небесного. Он оживил, спас, освободил, искупил, просветил тех, кто находились прежде в смерти греха, бездействии, рабстве, пленении, мраке, под властью дьявола — князя греха.

О том, чего заслуживают грешники, отпущении грехов и крещении детей 1.26.39,Cl.0342,1.26.39.37.12

Стих 13

Бог производит в вас и хотение и действие по Своему благоволению, сказал апостол, но это не должно означать, что Он лишил нас свободной воли. Если бы это было так, то выше он не говорил бы: со страхом и трепетом совершайте свое спасение. И когда он призывает совершать спасение, ясно, что они обладают свободой воли. Однако — со страхом и трепетом, чтобы они, приписав себе достойные деяния, не оказались отвергнутыми от добра.

О благодати и свободной воле 21, Cl.0352,894.1

Иное толкование

Бог не только одарил нас возможностью делать — чему Он еще и способствует, — но и обеспечивает нас тем, чтобы в нас были хотение и действие. Не то чтобы желание и действие были совсем не наши, но без Его помощи мы не можем ни желать добра, ни сотворить его.

О благодати Христа и первородном грехе 1.25.26 Cl.0349, 1.25.26.146.10

Когда мы что-то делаем, это точно наше дело; но Бог обеспечивает, чтобы мы делали, давая нам силы, совершенно достаточные для исполнения желания.

О благодати и свободной воле 32, Cl.0352,900.55

***

Не во власти Бога склонить кого-либо ко злу или добру против его желания, но если Бог кого оставляет по его заслугам, такой человек обратится ко злу; тогда как с помощью Божией и без всяких заслуг он обратится к добру. Ибо не добр человек, если он этого не желает, но благодать Божия помогает ему даже захотеть. Ведь не без причины написано: Бог производит в вас и и хотение, и действие по Своему благоволению.

Против двух посланий Пелагия 1.18.36,142 С1. 0346, 1.18.36.452.23.