Українська Біблія. Турконяк
1 А до Своїх учнів Він промовив: Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять;
2 йому було б краще почепити жорновий камінь на свою шию і кинутися в море, ніж щоби спокусив одного із цих малих.
3 Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, — докори йому, а коли покається, — прости йому.
4 І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся! — прости йому.
5 І сказали апостоли Господу: Додай нам віри!
6 А Господь промовив: Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: Вирви себе з корінням і посади себе в морі! — то послухала б вас.
7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: Негайно йди та сідай до столу?
8 Але хіба не скаже йому: Приготуй щось поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш?
9 Чи подякує він рабові, який виконав наказане? [Не думаю].
10 Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми, нікчемні раби, зробили те, що повинні були зробити!
11 І сталося, як ішов Він до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галилею.
12 І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека.
13 Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас!
14 Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, — очистилися.
15 Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом,
16 упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць.
17 У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять?
18 Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець?
19 І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.
20 А як фарисеї запитали: Коли прийде Боже Царство? — Він відповів їм і сказав: Боже Царство не прийде помітно,
21 і не скажуть: Ось тут воно, або там! Адже Боже Царство всередині вас!
22 І сказав учням: Настануть дні, коли забажаєте побачити один із днів Людського Сина, — та не побачите.
23 І скажуть вам: Ось тут! — або: Ось там! — не виходьте і не біжіть слідом.
24 Адже як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, — так буде і Людський Син Свого дня.
25 Та спершу Він має багато постраждати і бути відкинутим цим родом.
26 І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина:
27 їли, пили, женилися, виходили заміж — до дня, коли ввійшов Ной до ковчега; і настав потоп, і вигубив усіх.
28 Так само, як було за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували,
29 а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка впали з неба і вигубили всіх.
30 Так буде в день, коли з’явиться Людський Син.
31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, хай не сходить взяти їх, а хто на полі, також хай не повертається назад.
32 Згадайте дружину Лота.
33 Хто лише прагнутиме душу свою зберегти, він погубить її, а хто погубить, той оживить її.
34 Кажу вам: тієї ночі будуть двоє на одному ліжку, — одного візьмуть, а другого залишать;
35 будуть дві разом молоти, — одну візьмуть, а другу залишать.
36 [Двоє будуть на полі, — одного візьмуть, а другого залишать].
37 І кажуть Йому у відповідь: Де, Господи? А Він відповів їм: Де труп, там зберуться і орли.
Новой Женевской Библии
17:2 соблазнил одного из малых сих. Имеются в виду дети и смиренные взрослые (ср. 10:21), которые пропали бы без Божией помощи.
17:4 семь раз в день. Эти слова не означают, что восьмое прегрешение уже не может быть прощено; напротив, прощать раскаявшегося следует всегда.
17:5 умножь в нас веру. Выслушав предыдущие слова Иисуса (ст. 3:4), ученики решили, что, лишь обладая великой верой, можно научиться так прощать.
17:6 если бы вы имели веру с зерно горчичное. В ответ на просьбу учеников Иисус говорит, что и малая вера может творить чудеса; важна не степень веры, а ее истинность.
17:11 Он проходил между Самариею и Галилеею. Иисус продолжает Свой путь в Иерусалим (см. ком. к 9:51). Поскольку группу евреев, направляющихся в священную столицу Израиля, в Самарии ожидал враждебный прием (9:51−53), Иисус проходит с учениками вдоль границ этой области.
17:12 десять человек прокаженных ... остановились вдали. В соответствии с предписаниями закона, прокаженные должны были держаться в стороне от соплеменников (Лев 13:46). Те, что встретили Иисуса, остановились от Него на таком расстоянии, чтобы Он слышал их слова, произнесенные громким голосом (ст. 13).
17:14 покажитесь священникам. См. ком. к 5:14.
17:16 пал ниц к ногам Его ... это был Самарянин. Знаменательно, что из всех исцеленных возвратился поблагодарить Иисуса именно самарянин, от которого менее чем от других можно было ожидать выражения благодарности целителю-еврею.
17:19 вера твоя спасла тебя. Возможно, наградой за веру самарянина явилось не только исцеление от проказы, но и спасение души.
17:20−37 Ответ Иисуса на вопрос «когда придет Царствие Божие?» (ст. 20), раскрывает динамическую природу Царства. В одном и том же отрывке Он говорит о Царстве как об уже существующей реальности (ст. 21) и как о том, чему еще только предстоит полностью раскрыться (ст. 22−37). См. статью «Царство Божие».
17:22 пожелаете видеть хотя один из дней Сына Человеческого. Возможно и другое прочтение — без «хотя». Речь, по-видимому, идет о торжестве Царства Божиего во Второе пришествие Христа (ст. 26:30). Все христианские поколения станут с нетерпением ждать, когда, по воле Господа, восторжествуют мир и справедливость.
17:23−25 Многие станут подпадать под соблазны лжемессий (21:8−9), однако подлинное пришествие Христа будет таково, что ни у кого не останется ни малейших сомнений в том, кто Он.
17:30 в тот день, когда Сын Человеческий явится. Речь идет о Втором пришествии Христа.
17:32 Вспоминайте жену Лота. Жена Лота уже находилась на пороге спасения, но обратила взор назад и погибла (Быт 19:26).
17:33 Кто станет сберегать душу свою. Кто не захочет отречься себя.
17:34−35 Близкие отношения с кем-либо из спасенных не помогут в день пришествия.
17:37 где труп, там соберутся и орлы. Букв.: «Где тело, там и стервятники будут собраны». Смысл этой фразы в том, что приверженные плотскому, земному существованию на небо не попадут; они, подобно стервятникам, питающимся мертвечиной, будут есть не «хлеб жизни» в Царстве Божием, а поедать «мертвую плоть» своих «мертвых дел». См. также ком. к Мф 24:28.