Переклад Куліша та Пулюя
1 Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.
2 І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,
3 кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.
4 Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:
5 Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.
6 Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.
7 І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.
8 Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.
9 Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,
10 Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.
11 І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.
12 Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;
13 і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.
14 Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.
15 Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.
16 Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.
17 Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?
18 Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!
19 Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.
20 Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.
21 І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.
22 Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;
23 котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.
24 Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.
25 Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,
26 і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.
27 Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.
28 Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.
29 З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.
30 Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.
Новой Женевской Библии
11:2 обрезанные. Христиане из иудеев.
11:3 к людям необрезанным. Имеются в виду необрезанные язычники — Корнилий и его домашние.
ел с ними. Иудеи не принимали необрезанных, так как те не соблюдали ветхозаветных постановлений о пище (Лев, гл. 11) и обрядовых омовений (Мк 7:5).
11:14 спасешься ты и весь дом твой. Спасающая благодать Божия может распространяться на целые семейства; понятие об этом содержится как в ВЗ (напр., Авраам, Исаак и Иаков и их семьи), так и в НЗ (Лк 19:9; Деян 2:38−39; Деян 16:31).
11:17 кто же я, чтобы мог воспрепятствовать Богу? Петр подчеркивает великую цель Бога: спасти и иудеев, и язычников. Несомненно, некоторые из присутствующих вспомнили обетование Божие Аврааму:»... благословятся в тебе все племена земные» (Быт 12:3; ср. Гал 3:8).
11:18 покаяние в жизнь. В библейском понимании покаяние означает печаль о грехе и отвращение от него, что дает новое направление жизни (26:20), ведет к прощению грехов (Мк 1:4; Лк 24:47) и вечной жизни (11:18). Об истинности покаяния судят по его плодам (26:20; Лк 3:8).
11:21 рука Господня. Евангелие проповедовали люди, но спасение множеству народа подавал Бог (2:38; ср. Ис 55:6−7).
11:26 стали называться Христианами. В НЗ термин «христиане» встречается только трижды: здесь, в Деян 26:28 и в 1Пет 4:16. Иосиф Флавий («Иудейские древности», 18.64) определяет значение его как «принадлежащий Христу» или «следующий за Христом» («род Христов»). Этот термин впервые употребили здесь либо сами христиане, чтобы отличать себя от последователей других религий, либо он был дан им, как бы в насмешку, их врагами.
11:28 по всей вселенной. Греч.: «ойкумене». Означает «вся (обитаемая) земля», «весь мир» (откуда современное слово «экуменический» — «всемирный»).