Переклад Огієнка
1 А потім прийшли Мойсей й Аарон, та й сказали до фараона: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти наро́д Мій, — і нехай вони святкують Мені на пустині!“
2 А фараон відказав: „Хто Господь, що послухаюсь сло́ва Його, щоб відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, і також Ізраїля не відпущу́!“
3 І сказали вони: „Бог євреїв стрівся з нами. Нехай же ми пі́демо триденною дорогою на пустиню, і принесемо жертви Господе́ві, Богові нашому, щоб не доторкнувся Він до нас мором або мечем“.
4 І сказав до них цар Єгипту: „Чому ви, Мойсею та Аароне, відриваєте народ від його робіт? Ідіть до своїх діл!“
5 І сказав фараон: „Таж багато тепер цього простолюду, а ви здержуєте їх від їхніх робіт“.
6 І того дня фараон наказав погоничам народу та писарям, говорячи:
7 „Не давайте більше наро́дові соломи, щоб робити цеглу, як учо́ра й позавчо́ра. Нехай ідуть самі, та збирають собі соломи.
8 А призна́чене число цегли, що вони робили вчо́ра й позавчо́ра, накладете на них, — не зменшуйте з нього. Вони нероби, тому кричать: „Ходім, принесімо жертву нашому Богові!“
9 Нехай буде тяжка́ праця на цих людей, і нехай працюють на ній, і нехай покинуть облудні слова“.
10 І вийшли погоничі народу й писарі його, та й сказали до того народу, говорячи: „Так сказав фараон: Я не буду давати вам соломи.
11 Самі йдіть, наберіть собі соломи, де́ знайдете, бо нічого не зменшене з вашої роботи!“
12 І розпоро́шився народ той по всій єгипетській землі, щоб збирати стерню́ на солому.
13 А погоничі наставали, говорячи: „Скінчі́ть вашу щоденну працю в час так, як коли б була́ солома“.
14 І були биті писарі синів Ізраїлевих, що їх настановили над ними фараонові погоничі, говорячи: „Чому ви не скінчи́ли свого при́ділу для виробу цегли й учора й сьогодні, як було дотепер?“
15 І прибули́ писарі Ізраїлевих синів, та й кричали до фараона, говорячи: „Для чого ти так робиш рабам своїм?
16 Соломи не дають твоїм рабам, а цеглу — кажуть нам — робіть! І ось раби твої биті, — і грішиш ти перед народом своїм!“
17 А він відказав: „Неро́би ви, неро́би! Тому ви говорите: Ходім, принесімо жертву Господе́ві.
18 А тепер ідіть, працюйте, а соломи не дадуть вам! Але призна́чене число цегли ви дасте!“
19 І бачили Ізраїлеві писарі себе в біді, коли говорено: „Не зменшуйте з цегли вашої щоденного в його часі!“
20 І стріли вони Мойсея та Аарона, що стояли насупроти них, як вони виходили від фараона,
21 та й сказали до них: „Нехай побачить вас Господь — і нехай вас осудить, бо ви вчинили нена́висним дух наш в очах фараона й в очах його рабів, — щоб дати меча в їхню руку повбивати нас!“
22 І вернувся Мойсей до Господа та й сказав: „Господи, чому Ти кривду вчинив цьому наро́дові? Чому Ти послав мені це?
23 Бо відко́ли прийшов я до фараона, щоб говорити Твоїм Ім'я́м, він ще більшу кривду чинить цьому народові, а насправді Ти не визволив народу Свого!“
Комментарии МакДональда
IV. МОИСЕЙ И фАРАОН: ВЕЛИКОЕ ПРОТИВОСТОЯНИЕ (5:1 — 7:13)
А. Первое противостояние (5:1 — 7:6)
5:1 В 3 главе, 18 стихе Бог повелел Моисею взять с собой старейшин и пойти с ними к фараону. Затем Бог назначил Аарона говорить от лица Моисея (4:14−16). Поэтому вместо старейшин с Моисеем пошел Аарон. Воля Божья выражалась в весьма недвусмысленных словах: «Отпусти народ Мой».
5:2−13 Когда Моисей с Аароном объявили фараону свой первый ультиматум, он обвинил их в том, что они отвлекают народ от работы. И заставил народ работать еще больше. Теперь израильтяне должны были сами собирать солому для обжига кирпичей, изготавливая при этом столько же кирпичей, сколько и раньше. Фараон требовал от евреев невыполнимого, обращаясь с ними, как нацисты обращались с заключенными в концлагерях. Народу пришлось ходить по всему Египту, собирая жниво вместо соломы. В еврейском подлиннике видно, с каким презрением относились к этим угнетенным людям. Коул обращает также внимание на то, что жесткое и шероховатое жниво было плохим заменителем соломы.
5:14−23 До этого евреям приносили солому. Она использовалась для укрепления кирпичей и для того, чтобы кирпичи не прилипали к форме, в которой их выжигали. Надзирателей-евреев били за невыполнение нормы. Они обратились к фараону с протестом, но он не стал их слушать. Тогда они стали винить во всем Моисея и Аарона, а Моисей, в свою очередь, стал жаловаться Богу. Обвинения изнутри, исходящие от народа Божьего, зачастую тяжелее сносить, чем преследования извне.