1 Якщо я можу розмовляти різними людськими мовами, якщо знаю мову навіть Ангелів, та не маю любові, то я лиш подібний до гучного дзвону або брязкітливого кімвалу.
2 Якщо ж маю пророчий дар, знаю всі таємниці і сповнений знань усяких; якщо маю таку віру, що можу пересувати гори, але не маю любові, то я — ніщо.
3 Якщо я роздам усе своє майно, а тіло своє віддам на спалення, але при тому не матиму любові, я не дістану нічого.
4 Любов терпляча, добра, не заздрісна, не хвалькувата, не пихата.
5 Вона не поводиться непристойно, не егоїстична, не скора на гнів, не злопам’ятна.
6 Любов ніколи не радіє злу, але радіє правді.
7 Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка.
8 Дар пророцтва, дар мов, дар знання — усе це зникне, але любов ніколи не скінчиться.
9 Бо знання й пророцтва наші — недосконалі.
10 Та коли приходить досконалість, то все недосконале зникає.
11 Коли я був дитиною, то й розмовляв по-дитячому, я думав і міркував як дитина. Але тепер, коли я став дорослим, я залишив усе дитяче.
12 Зараз ми дивимося на Господа ніби на відображення в дзеркалі, але згодом подивимося Йому в обличчя. Зараз мої знання — часткові, тоді ж, я знатиму усе досконало, подібно тому, як Бог знає мене.
13 Тим часом лишаються ці три: віра, надія і любов. І найбільша з них — любов.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Перше послання св. апостола Павла до коринтян, 13 глава. Сучасний переклад.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.