1 Вітання від Симона Петра, слуги і апостола Ісуса Христа, до тих, хто одержав ту ж дорогоцінну віру, що й ми від Бога нашого і Спасителя Ісуса Христа, праведного і справедливого.
2 Нехай мир і благодать збільшуються в вас через пізнання Бога та Ісуса, нашого Господа.
3 Все, що потрібно нам для духовного життя і служіння Богу, було дано Ісусом, Який має силу Божу. Ми отримали ті дари, бо знаємо Того, Хто покликав нас Славою і добротою.
4 І завдяки тій Славі й доброті Своїй, Він дав нам обіцяні дорогоцінні й великі дари, щоб змогли ми стати подібними Самому Богу, та уникнути духовного тління, яке панує у світі через лихі людські бажання.
5 Тому докладіть усіх зусиль, щоб додати до віри вашої доброчинність, а до доброчинності — знання.
6 Щоб до знань ви змогли додати стриманість, а до стриманості — терпіння, а до терпіння — побожність.
7 Щоб до побожності ви змогли додати братолюбство, а до братолюбства — любов.
8 І якщо все це у вас є і примножується, то дієво й плідно ви досягнете повного розуміння нашого Господа Ісуса Христа.
9 А хто не має цього, той сліпий, бо не бачить того благословення, яке отримав від Бога. Він забув, що був очищений від гріхів своїх минулих.
10 Тому, брати і сестри, намагайтеся знову й знову доводити, що ви справді покликані й обрані Богом. Бо якщо ви йдете цим шляхом, то ніколи не спіткнутися вам і не впасти.
11 І будете ви жаданим гостем у вічному Царстві Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа.
12 Ось чому я завжди буду нагадувати вам про все це, навіть якщо ви знаєте і утвердилися в правді, що відкрилася вам.
13 Я вважаю справедливим повсякчас нагадувати вам про це, поки живу я на цій землі.
14 Адже знаю я, що скоро залишу тіло своє, як відкрив мені Господь наш Ісус Христос.
15 Отже, я буду робити все від мене залежне, щоб навіть після того, як покину я цей світ, ви про все це завжди пам’ятали.
16 Ми спиралися не на хитромудрі людські історії, коли сповіщали вам про силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Ми самі були свідками Його величі.
17 Христос одержав честь і Славу від Бога-Отця. До Нього злинув голос великого й славного Бога, котрий мовив: «Це Син Мій улюблений, Якого Я вподобав».
18 Ми теж чули цей голос, який лунав з Небес у той час, коли ми були з Ним на святій горі.[1]
19 Ми вважаємо послання пророків найнадійнішими. Ви правильно робите, коли звертаєтеся до них, бо вони подібні до світла, що розганяє темряву, аж доки не прийде світання і ранкова зірка не засяє у серцях ваших.
20 Найголовніше, що маєте ви зрозуміти, — це те, що жодне з пророцтв у Святому Писанні не було вигадане самими пророками.
21 Бо ніяке пророцтво не прийшло з волі людини. Ні, люди, натхнені Святим Духом, висловлювали послання Божі.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Друге соборне послання св. апостола Петра, 1 глава. Сучасний переклад.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.