1 Отже, дванадцятого місяця, який є адар, на тринадцятий день місяця, надійшли листи, написані царем.
2 У той день загинули вороги юдеїв, тому що ніхто не повстав, боячись їх.
3 Адже володарі сатрапів, тирани і царські писарі шанували юдеїв, оскільки на них лежав страх Мардохея,
4 бо було виставлено припис царя, щоб він прославився в усьому царстві.
5
6 5 У місті Сузи юдеї вбили п’ятсот чоловік:
7 Фарсаннестена, Делфона, Фазґа,
8 Фардата, Верея, Сарваха,
9 Мармасіма, Аруфея, Арсея, Завутея,
10 десятьох синів Амана, сина Амадата Вуґея, ворога юдеїв, і пограбували.
11 У той день передано цареві кількість тих, які загинули в Сузах.
12 І цар сказав Естері: Юдеї вигубили в місті Сузи п’ятсот чоловік. А в околиці, як думаєш, скористалися? Тож що ще просиш, і буде тобі!
13 І сказала Естера цареві: Нехай дасться юдеям так скористатися завтра, щоб повісити десятьох синів Амана.
14 І він наказав, аби так сталося, і оголосив юдеям міста, щоб повісили тіла синів Амана.
15 І юдеї зібралися в Сузах на чотирнадцятий день адара, і вбили триста чоловік, та не пограбували нікого.
16 Решта юдеїв, які в царстві, зібралися, вони допомагали один одному і спинилися від війни. Бо вигубили з них десять тисяч п’ятсот на тринадцятий день адара, та нікого не пограбували.
17 Вони спочили чотирнадцятого дня того місяця і тримали його як день спочинку, з радістю і веселістю.
18 А юдеї, що в Сузах, зібралися в місті, та на чотирнадцятий день не спочили. А вони провели п’ятнадцятий день з радістю і веселістю.
19 Отже, через це юдеї, що розсіяні по всій країні, проводять з радістю чотирнадцятий день адара, як святковий день, посилаючи частки кожний ближньому, а ті, що живуть в метрополіях, проводять радісно, святково і п’ятнадцятий день адара, посилаючи частки ближнім.
20 Мардохей записав ці слова в книгу і послав юдеям, які були в царстві Артаксеркса, близьким і далеким,
21 аби зробити ці дні святковими, і проводити чотирнадцятий і п’ятнадцятий день адара,
22 бо в ці дні юдеї спочили від своїх ворогів; і місяць, що був адар, в який для них відбулася переміна від плачу на радість і від пригнічення на святковий день, увесь проводити як святкові дні шлюбів і радості, посилаючи частки друзям і бідним.
23 І прийняли юдеї так, як записав їм Мардохей,
24 коли Аман, син Амадата, македонець, воював проти них, коли видав рішення і жереб, щоб їх вигубити,
25 і коли ввійшов до царя, кажучи, щоб повісити Мардохея. А те, що він зробив, аби навести зло на юдеїв, прийшло на нього, і повішений був він та його діти.
26 Тому названо ці дні Фрури [1] , через жереби, бо їхньою мовою вони звуться Фрури, через слова цього послання і те, що через це вони потерпіли, і те, що їм сталося.
27 І він поставив, і юдеї взяли на себе, на своє насіння і на тих, що долучилися до них, інакше не повелися б. А ці дні — пам’ять про подію, якої дотримуються з роду в рід у місті, на батьківщині та в країні.
28 І ці дні Фрурів будуть проводитися завжди, і пам’ять про них не загине в родах.
29 І записала цариця Естера, дочка Амінадава, і юдей Мардохей те, що зробили, і потвердження листа стосовно Фрурів.
30
31 Мардохей і цариця Естера постановили самі для себе піст, тоді ж постановивши і їхню раду проти їхнього здоров’я.
32 І Естера словом постановила навіки, і записала в пам’ятну книгу.