1 Я стану на моїй сторожі, вийду на камінь і погляну, щоб побачити, що говоритиме в мені й що відповім на моє картання.
2 Господь відповів і сказав мені: Напиши видіння ясно і на дошці, щоб за ним гнався той, хто читає.
3 Тому що видіння ще на час і прийде до кінця, і не намарно. Якщо забариться, почекай його, бо воно неодмінно прийде [1] і не затримається.
4 Якщо відступиться, Моя душа не матиме вподобання в ньому. А праведний житиме з Моєї віри.
5 Образливий і зневажливий же муж — хвалько, ніщо не закінчить той, хто, наче ад, поширив свою душу, і цей ненаситний, як смерть, і збере до себе всі народи, і прийме до себе всіх людей.
6 Хіба не візьмуть це все, як притчу проти нього і загадки, щоб розповідати про нього? І скажуть: Горе тому, хто множить собі те, що не є його. Аж доки? І тому, хто дуже обтяжує своє ярмо.
7 Бо раптово повстануть ті, що його кусають, і збудяться ті, що змовляються проти тебе, і будеш їм на пограбування.
8 Тому що ти пограбував численні народи, тебе пограбують усі народи, що залишилися, через кров людей, безбожність краю та міста і всіх, що в ньому живуть.
9 О, хто збирає поганий збір для свого дому, щоб поставити на висоту своє гніздо, аби вирватися з руки злих.
10 Ти порадив сором для твого дому, ти поклав край численним народам, і твоя душа згрішила.
11 Тому що камінь зі стіни закричить, і жук з дерева це скаже.
12 Горе тому, хто будує місто кров’ю й готує місто неправедністю.
13 Чи не це в Господа Вседержителя? І численні народи пропали у вогні, і численні народи знемоглися.
14 Адже земля наповниться пізнання Господньої слави, вона покриє їх, наче вода.
15 О, хто напоює свого ближнього мутним напоєм і споює, щоб поглянути на їхні печери.
16 Повноту безчестя замість слави пий, і ти і зрушся, і затрусися. Тебе обійшла чаша Господньої правиці, і зібрано безчестя на твою славу.
17 Тому що безбожність Лівану тебе покриє, і страждання від звірів тебе налякає, через кров людей, безбожність краю та міста і всіх, що в ньому живуть.
18 Яка користь різьбленого, що його вирізьбили? Він виготовив його литтям, оманливу фантазію, бо той, хто зліпив, повірив у своє ліплення, щоби зробити глухого ідола.
19 Горе тому, хто каже до дерева: Отверезься, піднімися! — і до каменя: Піднесися вгору! І це є вигадка, бо це — литво із золота і срібла, і жодного духу в ньому немає!
20 А Господь у Своєму святому храмі! Нехай Його обличчя вшановує вся земля.