Українська Біблія. Турконяк
1 Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;
2 і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.
3 І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.
4 І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його.
5 Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі,
6 а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло.
7 Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.
8 А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.
9 Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!
10 Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами?
11 А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.
12 Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього.
13 Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють;
14 і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.
15 Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
16 Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують.
17 Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.
18 Отже, послухайте притчу про сіяча.
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі.
20 А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає,
21 але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується.
22 Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду.
23 А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять.
24 Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі.
25 Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов.
26 А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль.
27 Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль?
28 А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?
29 Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці.
30 Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні.
31 Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі;
32 воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках.
33 Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок [1] борошна, поки все вкисло.
34 Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив,
35 щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу!
36 Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль.
37 Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський,
38 а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого;
39 ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели.
40 Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу:
41 Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня,
42 і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
43 Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.
44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле.
45 Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин;
46 знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.
47 Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини,
48 а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть.
49 Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних,
50 і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.
51 [Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.
52 Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе.
53 Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти.
54 Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила?
55 Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда?
56 Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?
57 І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі.
58 І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.
Новой Женевской Библии
13:1−53 Это собрание притч о сущности Царства Небесного — третья из основных частей Евангелия от Матфея.
13:3 притчами. Притча — это иносказание, уподобление, содержащее мудрость. Большинство Иисусовых притчей являются иллюстрациями, поясняющими Его главные мысли, но в них есть внутренняя глубина, постичь которую помогут только правильные взаимоотношения с Иисусом. Только Своим ученикам Иисус пояснял смысл притч (о сеятеле — ст. 18−23 и о плевелах — ст. 36−43).
13:10 См. статью «Учение Иисуса».
13:11−17 Здесь трудно не заметить учения об избранничестве. Даже способность понимать весть Божию, не говоря уже о том, чтобы ей следовать, — дар Божий. Уши, что слышат, благословятся Богом.
13:11 вам дано... а им не дано. Иисус отвечает здесь на вопрос: «Для чего притчами говоришь им?» (ст. 10). «Тайны» Царствия — это то, о чем завуалированно говорится в ВЗ, а сейчас, когда пришел Царь, тайны были открыты ученикам. См. статью «Просвещение и приведение к сознанию».
13:13−15 видя. Букв.: «чтобы видели». У Марка (4:12) это выражено сильнее (букв.: «так что они могут увидеть»; ср. Лк 8:10). По Марку, Иисус говорит притчами, чтобы скрыть смысл и наказать неверие (Мк 4:11). У Матфея притчи Иисуса — Его ответ на неверие и неспособность понять. Считают, что Матфей смягчил замечания об абсолютной воле Божией, имеющие место у Марка. Оборот «да не» (букв.: «чтобы не») в ст. 15 (ср. Мк 4:12) указывает, что причиной огрубения сердца является Божия суверенная воля. То, что у Марка сказано прямо, здесь Иисус говорит в притчах, ибо должно исполниться пророчество Исаии (6:9). Хотя в этих стихах Матфей больше, чем Марк и Лука, высвечивает нравственную ответственность тех, кто отверг Христа, все три синоптика, как и приведенный отрывок из ВЗ, говорят о том, что всемогущество Божие сочетается с человеческой ответственностью.
13:19 См. статью «Царство Божие».
13:22 обольщение богатства. Богатство — это благоволение Божие, но оно может быть опасным, если овладеет сердцем.
13:23 слышащего слово и разумеющего. Только слышание и разумение слова (тем самым и послушание ему) приносит плоды. Некоторые слышат слово, но не принимают его, потому что боятся невзгод и слишком привержены мирскому. Кроме того, плоды можно приносить по-разному, тут есть как бы несколько уровней. Однако в итоге существует только два вида «земли»: та, что приносит плоды, и та, что не приносит.
13:24−30 Иисус Сам объясняет эту притчу в ст. 36−43. Поле — это весь мир, а не только Израиль или Церковь, и Бог не судит его тут же, немедленно, ради избранных, которые есть в мире. Праведные изначально должны жить среди неправедных.
13:31 зерну горчичному. То, что от Бога, может казаться в мире ничтожным, но плоды его обильны. Конечно, Царство Небесное в таком сравнении кажется исчезающе малым по сравнению с могущественным Римом, но оно по сути своей грандиозно.
13:32 Дерево, на ветвях которого птицы вьют гнезда, напоминает Иез 17:23 и 32:6, где птицы — это языческие народы, находящие прибежище у Мессии и наслаждающиеся благословением завета.
13:33 подобно закваске. Хотя закваска или дрожжи часто символизируют зло (16:11), здесь суть в том, что Царство заквашивает мир. Обе картины, как и притча о плевелах, показывают, что Иисус собирается распространить Свою Весть за пределы Израиля по всему миру.
13:34−35 Притчи и откровенны, и сокровенны. Иисус приводит начало Пс 77, где иносказательно повествуется о том, как Бог вызволил из рабства Свой народ. Кульминация рассказа — избрание Давида «от дворов овчих». Сами искупительные события скрыты не были, но значение их не для всех было явным. Псалмопевец сам раскрывает его.
13:37 Сын Человеческий. См. ком. к 8:20.
13:42 См. статью «Ад».
13:43 воссияют, как солнце. Ср. Дан 12:3, где содержится обетование грядущего воскресения.
13:44−46 Иисус в притчах поведал сокровенное о Царстве (ст. 35), но от очень многих оно осталось сокрытым, ибо они не осознают, насколько бесценно сообщенное Им: те, кто знает цену Царству, отдадут за него все (ср. Флп 3:8).
13:52 всякий книжник. Иисус нередко порицал учителей (23:13−32), однако не за то, что они учили Писанию, а за их лицемерие.
наученный Царству Небесному. Слова эти можно передать как «стал учеником Царства». Поскольку непосредственно перед этим Иисус спрашивает учеников, поняли ли они «все это», ясно, что ученикам самим предстоит стать учителями и, подобно радушному хозяину, разделить с другими полученное сокровище.
13:55 плотников... сын. Греческое слово, переведенное здесь как «плотник», можно понимать шире — «строитель». Вполне возможно, что Иосиф был каменщиком.
13:58 Иисус не совершил многих чудес в Назарете не потому, что без веры людей Ему недостает силы, но потому, что от чудес без веры мало пользы.