Матвія 13 глава

Євангелія від св. Матвія
Українська Біблія. Турконяк → Cовременный перевод WBTC

Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;

В тот же день Иисус вышел из дома и сел на берегу озера.

і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.

Вокруг Него собралась большая толпа, поэтому Он вошёл в лодку и сел там, а толпа осталась на берегу.

І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.

Иисус о многом рассказывал им притчами. Он сказал: "Вышел сеятель сеять,

І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його.

и когда разбрасывал семена, то одни упали подле дороги. Прилетели птицы и склевали их.

Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі,

Другие семена попали на каменистую почву, где не было достаточно земли. Эти семена быстро проросли, ибо слой земли там был неглубокий,

а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло.

но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и так как у них не было глубоких корней, они засохли и погибли.

Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.

Другие семена упали среди колючек, они взошли и заглушили ростки.

А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.

Остальные семена упали на благодатную почву. Они пустили ростки и стали плодоносить, и принесли урожай, дав в сто, в шестьдесят или тридцать раз больше зёрен, чем было посеяно.

Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!

Имеющий уши да слышит!"

Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами?

Ученики Иисуса подошли к Нему и спросили: "Почему Ты поучаешь их притчами?"

А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.

И Он сказал в ответ: "Вам дано познать тайны Царства Небесного, им же этого не дано.

Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього.

Ибо имущему дано будет ещё больше, и будет у него предостаточно. У неимущего же отнимется даже и то немногое, что ему принадлежит.

Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють;

Вот почему Я говорю с ними притчами, ибо хотя они и смотрят, но ничего не видят, хотя они и слушают, но ничего не слышат и не понимают.

і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.

Так исполнится пророчество Исаии: "Вы будете слушать и слушать, но не поймёте, и будете смотреть и смотреть, но ничего не увидите.

Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.

Да, эти люди очерствели, им заложило уши, глаза их закрылись, и не видят они глазами, не слышат ушами, не разумеют сердцем и не приходят ко Мне, ища исцеления".

Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують.

А ваши глаза блаженны, ибо видят, уши ваши блаженны, ибо они слышат.

Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.

Истинно говорю вам, что многие пророки и праведники хотели видеть то, что вы видите, но не видели, хотели слышать то, что вы слышите, но не слышали".

Отже, послухайте притчу про сіяча.

"Послушайте же толкование притчи о сеятеле.

До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі.

Когда человек слышит слово о Царстве, но не понимает его, то появляется лукавый и отнимает то, что посеяно в сердце у этого человека. Вот что означают семена, упавшие подле дороги.

А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає,

Семена, которые попали на каменистую почву, означают тех, кто услышит слово и тотчас с радостью принимает его.

але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується.

Но так как он не даёт ему укорениться в своей душе, то всё это недолго продолжается. Когда начинаются гонения или преследования за слово, то он тотчас же отходит в сторону.

Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду.

Семена, которые упали среди колючек, означают тех, кто услышал слово, но суетные заботы и обманчивое богатство заглушают в нём слово, и оно не приносит плода.

А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять.

Семена же, которые попали в плодородную землю, означают тех, кто слышит слово и понимает его. Он приносит плодов в сто, шестьдесят или в тридцать раз больше посеянного".

Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі.

И рассказал Он им другую притчу: "Царство Небесное подобно человеку, посеявшему в поле хорошие семена.

Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов.

Ночью, когда все спали, пришёл враг, посеял сорняки среди пшеницы и ушёл.

А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль.

И когда пшеница проросла и созрела, то выросли и сорняки.

Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль?

Слуги пришли к владельцу земли и сказали: "Господин, ты ведь посеял в поле хорошие семена. Откуда же там сорняки?"

А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?

А он им сказал: "Кто-то из моих врагов сделал это". Тогда слуги предложили: "Ты хочешь, чтобы мы пошли и выдернули их?"

Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці.

Он сказал: "Нет, не хочу, ибо вместе с сорняками вы выдернете и пшеницу.

Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні.

Пусть растут и те и другие вместе. А когда придёт время жатвы, я скажу жнецам: Сначала сожните сорняки, свяжите их в копны и сожгите, а зерно соберите в мою житницу".

Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі;

Он рассказал им другую притчу: "Царство Небесное подобно горчичному зерну, которое человек посадил на своём поле.

воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках.

Оно самое малое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится самым большим из всех садовых растений. Оно становится деревом, так что птицы небесные прилетают и вьют гнёзда в его ветвях".

Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок [1] борошна, поки все вкисло.

И рассказал Он им ещё одну притчу: "Царство Небесное подобно закваске, которую женщина взяла и замесила в три меры муки и оставила тесто подходить".

Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив,

Иисус всё это говорил народу притчами; Он вообще не говорил иначе как притчами, во исполнение

щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу!

сказанного через пророка: "Я буду говорить притчами и изреку, что было сокрыто со дня сотворения мира".

Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль.

Затем Он отпустил народ и вошёл в дом. Его ученики подошли к Нему и сказали: "Объясни нам притчу о сорняках в поле".

Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський,

В ответ Он сказал: "Тот, кто посеял хорошее семя — Сын Человеческий.

а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого;

Поле — это мир. Хорошее семя — это Сыновья Царства. Сорняки же — это те, кто принадлежит лукавому.

ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели.

Враг, посеявший их, — это дьявол. Жатва — это конец света, жнецы же — ангелы.

Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу:

И подобно тому, как сорняки собирают и сжигают на огне, так будет и при конце света.

Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня,

Сын Человеческий пошлёт Своих ангелов, и соберут они в Его Царстве всех тех, кто вынуждает людей грешить, и всех, кто причиняет зло,

і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

и бросят их в пылающую печь, и там люди будут рыдать и скрежетать зубами.

Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.

И воссияют праведники, подобно солнцу, в Царстве Отца их. Имеющий уши да слышит".

Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле.

"Царство Небесное подобно сокровищу, зарытому в поле. Человек нашёл его и зарыл снова. Он был так счастлив, что пошёл и продал всё, что имел и купил это поле.

Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин;

Царство Небесное подобно также и торговцу, искавшему хороший жемчуг.

знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.

Когда он нашёл драгоценную жемчужину, то пошёл, продал всё, что имел и купил её.

Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини,

Царство Небесное также подобно сети, заброшенной в озеро, в которую поймалась самая разная рыба.

а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть.

Когда сеть наполнилась, рыбаки вытянули её на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую рыбу выбросили.

Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних,

Так будет и когда наступит конец света. Явятся ангелы и отделят дурных людей от праведников,

і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

и бросят плохих людей в огненную печь. И будут они там рыдать и скрежетать зубами".

[Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.

И спросил Иисус своих учеников: "Понимаете ли вы всё это?" Они ответили Ему: "Да".

Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе.

И сказал Он им: "Поэтому каждый законник, поверивший в Царство Небесное, подобен домовладельцу, который извлекает из кладовой старые и новые вещи".

Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти.

Когда Иисус закончил рассказывать все эти притчи, то ушёл оттуда

Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила?

и пошёл в Свой родной город. Там Он начал учить их в синагоге, и все дивились и спрашивали: "Откуда у Него такая мудрость и сила творить чудеса? Разве этот человек не плотницкий сын?

Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда?

Разве Его Мать не зовут Марией, а братьев — Иаковом, Иосифом, Симоном и Иудой?

Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?

И разве не здесь, среди нас, сёстры Его? Так откуда же всё это взялось у Него?"

І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі.

И не захотели они признать Его. Тогда Иисус сказал им: "Не бывает пророк без чести, разве только в своём родном городе и в своём доме".

І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.

И Он не стал совершать там чудес, ибо не было у них веры.

« 12 глава 14 глава »