Матвія 13 глава

Євангелія від св. Матвія
Сучасний переклад → Cовременный перевод WBTC

Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера.

В тот же день Иисус вышел из дома и сел на берегу озера.

Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.

Вокруг Него собралась большая толпа, поэтому Он вошёл в лодку и сел там, а толпа осталась на берегу.

Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами. Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти.

Иисус о многом рассказывал им притчами. Он сказал: "Вышел сеятель сеять,

Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.

и когда разбрасывал семена, то одни упали подле дороги. Прилетели птицы и склевали их.

Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,

Другие семена попали на каменистую почву, где не было достаточно земли. Эти семена быстро проросли, ибо слой земли там был неглубокий,

та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.

но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и так как у них не было глубоких корней, они засохли и погибли.

Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки.

Другие семена упали среди колючек, они взошли и заглушили ростки.

Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного.

Остальные семена упали на благодатную почву. Они пустили ростки и стали плодоносить, и принесли урожай, дав в сто, в шестьдесят или тридцать раз больше зёрен, чем было посеяно.

Той, хто має вуха, нехай почує!»

Имеющий уши да слышит!"

Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»

Ученики Иисуса подошли к Нему и спросили: "Почему Ты поучаешь их притчами?"

У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм — не дано.

И Он сказал в ответ: "Вам дано познать тайны Царства Небесного, им же этого не дано.

Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить.

Ибо имущему дано будет ещё больше, и будет у него предостаточно. У неимущего же отнимется даже и то немногое, что ему принадлежит.

Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють.

Вот почему Я говорю с ними притчами, ибо хотя они и смотрят, но ничего не видят, хотя они и слушают, но ничего не слышат и не понимают.

В цих людях справджується пророцтво Ісаї: „Ви, люди, будете слухати і почуєте, але не зрозумієте, будете дивитися й побачите, але не зрозумієте, що бачили.

Так исполнится пророчество Исаии: "Вы будете слушать и слушать, но не поймёте, и будете смотреть и смотреть, но ничего не увидите.

Бо серце людей цих зачерствіло, майже зовсім не чують їх вуха, позаплющували вони очі свої. Інакше вони могли б побачити очима своїми, почути вухами своїми, зрозуміти серцем, і повернутися до Мене, тоді б Я їх зцілив”.

Да, эти люди очерствели, им заложило уши, глаза их закрылись, и не видят они глазами, не слышат ушами, не разумеют сердцем и не приходят ко Мне, ища исцеления".

Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха — бо чують.

А ваши глаза блаженны, ибо видят, уши ваши блаженны, ибо они слышат.

Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».

Истинно говорю вам, что многие пророки и праведники хотели видеть то, что вы видите, но не видели, хотели слышать то, что вы слышите, но не слышали".

«Послухайте пояснення притчі про сіяча.

"Послушайте же толкование притчи о сеятеле.

Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці.

Когда человек слышит слово о Царстве, но не понимает его, то появляется лукавый и отнимает то, что посеяно в сердце у этого человека. Вот что означают семена, упавшие подле дороги.

Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.

Семена, которые попали на каменистую почву, означают тех, кто услышит слово и тотчас с радостью принимает его.

Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

Но так как он не даёт ему укорениться в своей душе, то всё это недолго продолжается. Когда начинаются гонения или преследования за слово, то он тотчас же отходит в сторону.

Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів.[39]

Семена, которые упали среди колючек, означают тех, кто услышал слово, но суетные заботы и обманчивое богатство заглушают в нём слово, и оно не приносит плода.

А зерно, що впало на добру землю — це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».

Семена же, которые попали в плодородную землю, означают тех, кто слышит слово и понимает его. Он приносит плодов в сто, шестьдесят или в тридцать раз больше посеянного".

І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі.

И рассказал Он им другую притчу: "Царство Небесное подобно человеку, посеявшему в поле хорошие семена.

Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі.

Ночью, когда все спали, пришёл враг, посеял сорняки среди пшеницы и ушёл.

Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс.

И когда пшеница проросла и созрела, то выросли и сорняки.

Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?”

Слуги пришли к владельцу земли и сказали: "Господин, ты ведь посеял в поле хорошие семена. Откуда же там сорняки?"

Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?”

А он им сказал: "Кто-то из моих врагов сделал это". Тогда слуги предложили: "Ты хочешь, чтобы мы пошли и выдернули их?"

„Ні, — відповідає хазяїн, — бо ви при тому вирвете і пшеницю.

Он сказал: "Нет, не хочу, ибо вместе с сорняками вы выдернете и пшеницу.

Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”».

Пусть растут и те и другие вместе. А когда придёт время жатвы, я скажу жнецам: Сначала сожните сорняки, свяжите их в копны и сожгите, а зерно соберите в мою житницу".

Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі.

Он рассказал им другую притчу: "Царство Небесное подобно горчичному зерну, которое человек посадил на своём поле.

Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».

Оно самое малое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится самым большим из всех садовых растений. Оно становится деревом, так что птицы небесные прилетают и вьют гнёзда в его ветвях".

Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».

И рассказал Он им ещё одну притчу: "Царство Небесное подобно закваске, которую женщина взяла и замесила в три меры муки и оставила тесто подходить".

34-35 Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка: «Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане із дня створення світу».

Иисус всё это говорил народу притчами; Он вообще не говорил иначе как притчами, во исполнение

сказанного через пророка: "Я буду говорить притчами и изреку, что было сокрыто со дня сотворения мира".

Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».

Затем Он отпустил народ и вошёл в дом. Его ученики подошли к Нему и сказали: "Объясни нам притчу о сорняках в поле".

І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно, — то Син Людський.

В ответ Он сказал: "Тот, кто посеял хорошее семя — Сын Человеческий.

Поле — то світ. Добре зерно — то сини Царства Божого. Бур’ян — то сини лукавого.

Поле — это мир. Хорошее семя — это Сыновья Царства. Сорняки же — это те, кто принадлежит лукавому.

Ворог, що посіяв його — диявол. Жнива — то кінець світу. Женці — то Ангели.

Враг, посеявший их, — это дьявол. Жатва — это конец света, жнецы же — ангелы.

Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу.

И подобно тому, как сорняки собирают и сжигают на огне, так будет и при конце света.

41-42 Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю.

Сын Человеческий пошлёт Своих ангелов, и соберут они в Его Царстве всех тех, кто вынуждает людей грешить, и всех, кто причиняет зло,

и бросят их в пылающую печь, и там люди будут рыдать и скрежетать зубами.

Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».

И воссияют праведники, подобно солнцу, в Царстве Отца их. Имеющий уши да слышит".

«Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.

"Царство Небесное подобно сокровищу, зарытому в поле. Человек нашёл его и зарыл снова. Он был так счастлив, что пошёл и продал всё, что имел и купил это поле.

Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли.

Царство Небесное подобно также и торговцу, искавшему хороший жемчуг.

Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.

Когда он нашёл драгоценную жемчужину, то пошёл, продал всё, что имел и купил её.

Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби.

Царство Небесное также подобно сети, заброшенной в озеро, в которую поймалась самая разная рыба.

Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали.

Когда сеть наполнилась, рыбаки вытянули её на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую рыбу выбросили.

49-50 Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».

Так будет и когда наступит конец света. Явятся ангелы и отделят дурных людей от праведников,

и бросят плохих людей в огненную печь. И будут они там рыдать и скрежетать зубами".

Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо».

И спросил Иисус своих учеников: "Понимаете ли вы всё это?" Они ответили Ему: "Да".

І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».

И сказал Он им: "Поэтому каждый законник, поверивший в Царство Небесное, подобен домовладельцу, который извлекает из кладовой старые и новые вещи".

53-54 Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його?

Когда Иисус закончил рассказывать все эти притчи, то ушёл оттуда

и пошёл в Свой родной город. Там Он начал учить их в синагоге, и все дивились и спрашивали: "Откуда у Него такая мудрость и сила творить чудеса? Разве этот человек не плотницкий сын?

Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів — Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою?

Разве Его Мать не зовут Марией, а братьев — Иаковом, Иосифом, Симоном и Иудой?

Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?»

И разве не здесь, среди нас, сёстры Его? Так откуда же всё это взялось у Него?"

Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі».

И не захотели они признать Его. Тогда Иисус сказал им: "Не бывает пророк без чести, разве только в своём родном городе и в своём доме".

І через їхню невіру Він не робив там багато чудес.

И Он не стал совершать там чудес, ибо не было у них веры.

« 12 глава 14 глава »