Матвія 22 глава

Євангелія від св. Матвія
Сучасний переклад → Cовременный перевод WBTC

І знову Ісус почав розповідати людям притчі. Він казав:

И опять Иисус стал говорить им притчами. Он сказал:

«Царство Боже подібне до царя, який справляв весілля свого сина.

"Царство Небесное подобно царю, устроившему свадебный пир для своего сына.

Він послав слуг, щоб вони покликали запрошених, але ті не хотіли приходити.

Он послал слуг созвать гостей на пир, но те не захотели прийти.

Він знову послав слуг сказати усім запрошеним: „Слухайте! Все вже приготовано для весілля, бичків та іншу худобу вже забито, і страви вже на столі. Приходьте на весілля!”

Он снова послал слуг с наказом сказать тем, кого он пригласил: "Послушайте, всё приготовлено для пира, заколоты откормленные тельцы и быки, всё готово. Приходите на свадебный пир".

Але ніхто на те не звернув уваги, і всі розійшлися — один повернувся до роботи в полі, другий до інших справ.

Но те, кого они приглашали, не послушали их и разошлись по своим делам. Один пошёл работать в поле, другой пошёл в свою лавку,

Всі інші, котрі були запрошені, схопили царських слуг, познущалися з них, а потім убили.

прочие же схватили царских слуг и избили их до смерти.

Тоді цар розгнівався й послав своє військо, і покарав убивць, а їхнє місто спалив.

Царь рассердился. Он послал своих солдат, и те убили убийц и сожгли их город.

І сказав цар своїм слугам: „Усе готове для весілля, але ті, хто були запрошені, не гідні бути на ньому.

Тогда он сказал своим слугам: "Все готово для свадебного пира, но те, кого пригласили, оказались недостойны.

Отже, вийдіть на вулиці й на кожному куті запрошуйте кого побачите”.

Так пойдите же на все перекрёстки и зазывайте всех прохожих ко мне на пир".

Тоді слуги пішли й запросили всіх, кого побачили: як добрих, так і лихих людей. Весільна зала була повна гостей.

Тогда слуги вышли на улицу и созвали всякого народу, и хороших людей и плохих, и пиршественный зал наполнился гостями.

11-12 Але коли цар увійшов і подивився на гостей, то побачив серед них чоловіка в простому вбранні. Цар звернувся до нього: „Друже, як же ти увійшов сюди, не вбравшись у весільне?” Але той мовчав.

Царь вышел посмотреть на своих гостей и увидел среди них человека в одежде, не подходящей для праздника.

Царь сказал ему: "Друг, как же ты попал сюда не в праздничной одежде?". Тот молчал.

Тоді цар наказав своїм слугам: „Зв’яжіть йому руки й ноги та й киньте у темряву, де тільки ридання і скрегіт зубів від болю.

Тогда царь приказал своим слугам: "Свяжите его по рукам и ногам и бросьте во тьму наружную, где рыдают и скрежещут зубами".

Бо багато покликаних, але мало вибраних”».

Ибо много званых, но мало избранных".

Тоді фарисеї пішли й почали радитись між собою, як би зловити Ісуса на слові.

Тогда фарисеи вышли и стали совещаться о том, как бы поймать Иисуса на слове.

Вони послали до Ісуса своїх учнів разом з іродіанцями, які мовили таке до Нього: «Вчителю, ми знаємо, що Ти — чоловік чесний, правдиво наставляєш на шлях Божий, і не зважаєш на те, хто і що про Тебе подумає, бо не дивишся на чин та звання людей.

Они послали к Нему своих учеников вместе с иродианами. Ученики сказали: "Учитель, мы знаем, что Ты правдив, что истинно учишь пути Божьему и не заботишься о том, что скажут о Тебе другие, ибо Ты неподкупен.

Тож скажи нам, як ти вважаєш, чи справедливо сплачувати податки цезареві, чи ні?»

Скажи нам, как Тебе кажется, правильно ли платить налоги кесарю или нет?"

Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів: «Лицеміри! Навіщо ви перевіряєте Мене, аби зловити Мене на слові?

Иисус знал об их недобрых намерениях и потому сказал: "Лицемеры! Зачем стараетесь поймать Меня на слове?

Покажіть Мені динар, яким ви сплачуєте податки». Коли вони принесли динар,

Покажите Мне монету, которой платите налоги". Ему принесли серебряную монету.

Ісус запитав: «Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?»

Тогда Он спросил их: "Чьё на ней изображение и чьё имя?"

Вони відповіли: «Цезареве». Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».

Они сказали: "Кесаря". И тогда Он сказал им: "Так отдайте кесарю кесарево, а Богу — Божье".

Почувши таку відповідь, вивідники були вражені й, залишивши Ісуса, пішли собі геть.

Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.

Того ж дня декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:

В тот день пришли к Нему саддукеи, которые утверждают, что воскресения нет.

«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”. [66]

Они задали Ему такой вопрос: "Учитель, Моисей учил: Если человек умрёт бездетным, то его брат, как самый близкий родственник, должен жениться на его вдове и иметь с ней детей для продолжения рода своего умершего брата.

От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, та через те, що в нього не було дітей, другий брат узяв шлюб із тією жінкою.

Нас было семеро братьев. Первый из нас женился, а потом умер, и так как у него не было детей, его вдову взял себе в жёны другой брат.

Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.

То же самое случилось и со вторым, и с третьим братом, и так умерли все семеро братьев,

Останньою померла жінка.

а последней умерла и женщина.

Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»

И вот мы хотим спросить: в будущей жизни, после воскресения, кому из семерых будет она женой? Ведь все они жили с ней".

Ісус сказав: «Звісно, причиною вашої помилки є те, що ви не знаєте ні Святого Писання, ані сили Божої.

В ответ Иисус сказал им: "Заблуждаетесь, ибо не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

Адже, коли люди повстануть із мертвих, вони не одружуватимуться, ані заміж виходитимуть. Вони будуть подібні до Ангелів Небесних.

В будущей жизни люди не будут ни жениться, ни выходить замуж. Вместо того они будут подобны ангелам на небе.

А щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Божих слів, сказаних вам? Господь сказав:

Что же касается воскресения из мёртвых, то разве не читали вы, что сказал Бог на благо вам?

„Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова. Господь є Богом живих а не мертвих. Тож усі вони — живі”».

Он сказал: "Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова". Он — Бог не мёртвых,

Коли люди почули це, то були вражені Його наукою.

а живых". И народ, услышав это, дивился Его учению.

Почувши, як Ісус Своєю відповіддю примусив замовкнути саддукеїв, фарисеї зібралися разом.

Когда фарисеи услышали, как Он поставил саддукеев в тупик Своим ответом, то собрались вместе.

Один із них, знавець Закону Мойсея запитав, випробовуючи Ісуса:

Один из них, знаток закона, испытывая Иисуса, спросил Его:

«Вчителю, яка заповідь Закону є найважливішою?»

"Учитель, какая самая важная заповедь в законе?"

Ісус відповів: «„Люби Господа Бога свого всім серцем, усією душею і розумом своїм”.

Он ответил ему: "Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей и всем разумом твоим".

Це перша і найголовніша заповідь.

Это-первая и самая важная заповедь.

Є ще й друга заповідь, подібна до цієї: „Любіть ближнього [67] свого, як себе самого”.

Есть вторая заповедь, похожая на эту: "Возлюби ближнего, как самого себя".

Увесь Закон і вчення пророків спираються на ці дві заповіді».

Весь закон и все учения пророков зиждутся на этих двух заповедях".

Тоді Ісус звернувся до всіх фарисеїв, які зібралися там:

Тогда Иисус спросил собравшихся вместе фарисеев:

«Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони відповіли: «Давидів Син».

"Что вы думаете о Христе? Чей Он сын?" Они сказали Ему: "Сын Давидов".

Ісус сказав: «Як же тоді Давид, якого надихнув Дух Святий, назвав Його Господом, коли казав:

Он сказал им: "Как же это Давид, вдохновлённый Духом, называл Его Господом, говоря:

„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [68]””.

"Господь сказал Господу Моему: Сядь по правую руку от Меня, и Я повергну врагов Твоих к ногам Твоим"?

Тобто сам Давид називав Христа „Господом”. То як же Він може бути Сином Давидовим?»

Так если Давид называл Его Господом, как же Он может быть Сыном?"

Але ніхто Ісусу на те нічого не міг відповісти, і відтоді ніхто не наважувався Його про щось питати.

Но никто не смог Ему ничего на это ответить, и с того дня никто уже не осмеливался Его больше спрашивать.

« 21 глава 23 глава »