Мацьвея 22 глава

Паводле Мацьвея Сьвятое Эвангельле
Пераклад Л. Дзекуць-Малея → Cовременный перевод WBTC

 
 

Ісус, адказваючы дале́й, казаў прыповесьцямі:
 
И опять Иисус стал говорить им притчами. Он сказал:

Царства Нябе́снае падобна да чалаве́ка цара́, каторы справіў вясе́льле для сына свайго.
 
"Царство Небесное подобно царю, устроившему свадебный пир для своего сына.

І паслаў слуг сваіх клікаць запрошаных на вясе́льле; і не хаце́лі прыйсьці.
 
Он послал слуг созвать гостей на пир, но те не захотели прийти.

Зноў паслаў другіх слуг, сказаўшы: скажэце запрошаным: вось я прыгатаваў абе́д мой, валы́ мае́ і, што ўкормлена, зарэзаны, ды ўсё гатова; прыходзьце на вясе́льле.
 
Он снова послал слуг с наказом сказать тем, кого он пригласил: "Послушайте, всё приготовлено для пира, заколоты откормленные тельцы и быки, всё готово. Приходите на свадебный пир".

Але яны, не зважаючы на тое, пайшлі — хто на поле сваё, а хто да свайго гандлю.
 
Но те, кого они приглашали, не послушали их и разошлись по своим делам. Один пошёл работать в поле, другой пошёл в свою лавку,

Другія-ж, схапіўшы слуг яго, назьдзе́каваліся і забілі іх.
 
прочие же схватили царских слуг и избили их до смерти.

Пачуўшы аб гэтым, цар узлаваўся і паслаў войскі свае́ вынішчыць забойцаў гэных і спаліць ме́ста іхняе.
 
Царь рассердился. Он послал своих солдат, и те убили убийц и сожгли их город.

Тады кажа ён слугам сваім: вясе́льле гатова; але закліканыя ня былі дастойны.
 
Тогда он сказал своим слугам: "Все готово для свадебного пира, но те, кого пригласили, оказались недостойны.

Дык пайдзе́це на росстані і ўсіх, каго сустрэнеце, клічце на вясе́льле.
 
Так пойдите же на все перекрёстки и зазывайте всех прохожих ко мне на пир".

І слугі тыя, выйшаўшы на дарогі, сабралі ўсіх, каго толькі знайшлі: і благіх, і добрых; і на вясе́льлі было поўна гасьце́й.
 
Тогда слуги вышли на улицу и созвали всякого народу, и хороших людей и плохих, и пиршественный зал наполнился гостями.

Цар, увайшоўшы паглядзе́ць банкетуючых, убачыў там чалаве́ка, адзе́тага не ў вясе́льную вопратку,
 
Царь вышел посмотреть на своих гостей и увидел среди них человека в одежде, не подходящей для праздника.

і кажа яму: дружа, як ты ўвайшоў сюды не ў вясе́льнай вопратцы? Той жа маўчаў.
 
Царь сказал ему: "Друг, как же ты попал сюда не в праздничной одежде?". Тот молчал.

Тады сказаў цар слугам: зьвяжэце яму рукі й ногі, вазьме́це яго і ўкіньце ў це́мру вонкавую; там будзе плач і скрыгот зубоў,
 
Тогда царь приказал своим слугам: "Свяжите его по рукам и ногам и бросьте во тьму наружную, где рыдают и скрежещут зубами".

Бо многа запрошаных, але мала выбраных.
 
Ибо много званых, но мало избранных".

Тады фарысэі пайшлі і радзіліся, як бы ўлавіць Яго на словах.
 
Тогда фарисеи вышли и стали совещаться о том, как бы поймать Иисуса на слове.

І пасылаюць да Яго вучняў сваіх з ірадзіянамі, кажучы: Вучыцель! мы ве́даем, што Ты справядлівы і аб шляху Божым справядліва навучаеш, дый ня дбаеш ні аб кога, бо не глядзіш ні на якое аблічча.
 
Они послали к Нему своих учеников вместе с иродианами. Ученики сказали: "Учитель, мы знаем, что Ты правдив, что истинно учишь пути Божьему и не заботишься о том, что скажут о Тебе другие, ибо Ты неподкупен.

Дык скажы-ж нам: як Табе́ здае́цца? Ці гожа даваць падатак цару, ці не́?
 
Скажи нам, как Тебе кажется, правильно ли платить налоги кесарю или нет?"

Але Ісус, бачучы злосную хітрасьць іх, сказаў: што спакушаеце Мяне́, крывадушныя?
 
Иисус знал об их недобрых намерениях и потому сказал: "Лицемеры! Зачем стараетесь поймать Меня на слове?

Пакажэце Мне́ манэту, якою плоціцца падатак. Яны прыне́сьлі Яму дынар.
 
Покажите Мне монету, которой платите налоги". Ему принесли серебряную монету.

І кажа ім: чыё гэта выабражэньне і надпіс?
 
Тогда Он спросил их: "Чьё на ней изображение и чьё имя?"

Кажуць Яму: ца́равы. Тады кажа ім: дык аддайце ца́рава цару́, а Божае Богу.
 
Они сказали: "Кесаря". И тогда Он сказал им: "Так отдайте кесарю кесарево, а Богу — Божье".

Пачуўшы гэта, яны зьдзівіліся і, пакінуўшы Яго, пайшлі.
 
Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.

У той дзе́нь прыступіліся да Яго саддуке́і, каторыя кажуць, што няма ўваскрасе́ньня, і спыталіся ў Яго:
 
В тот день пришли к Нему саддукеи, которые утверждают, что воскресения нет.

Вучыцель! Майсе́й сказаў: калі хто памрэ, ня маючы дзяце́й, то брат яго няхай возьме за сябе́ жонку яго і адновіць насе́ньне брату свайму (Другазаконьне 25:5).
 
Они задали Ему такой вопрос: "Учитель, Моисей учил: Если человек умрёт бездетным, то его брат, как самый близкий родственник, должен жениться на его вдове и иметь с ней детей для продолжения рода своего умершего брата.

Было вось у нас се́м братоў; пе́ршы, ажаніўшыся, памёр і, ня маючы дзяце́й, пакінуў жонку сваю брату свайму.
 
Нас было семеро братьев. Первый из нас женился, а потом умер, и так как у него не было детей, его вдову взял себе в жёны другой брат.

Таксама і другі, і трэці, аж да сёмага.
 
То же самое случилось и со вторым, и с третьим братом, и так умерли все семеро братьев,

Пасьля-ж усіх памёрла і жонка.
 
а последней умерла и женщина.

Дык у час уваскрасе́ньня каму з сямех будзе яна жонкаю? Бо ўсе́ ме́лі яе́.
 
И вот мы хотим спросить: в будущей жизни, после воскресения, кому из семерых будет она женой? Ведь все они жили с ней".

Ісус сказаў ім у адказ: памыля́ецеся, ня ве́даючы Пісаньня, ні сілы Божае.
 
В ответ Иисус сказал им: "Заблуждаетесь, ибо не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

Бо пры ўваскрасе́ньні ані жэняцца, ані йдуць замуж, але прабываюць як ангелы Божыя на не́бе.
 
В будущей жизни люди не будут ни жениться, ни выходить замуж. Вместо того они будут подобны ангелам на небе.

А аб ускрасе́ньні паме́ршых ці ня чыталі вы сказанага вам Богам, які гавора:
 
Что же касается воскресения из мёртвых, то разве не читали вы, что сказал Бог на благо вам?

Я Бог Аўраама, і Бог Ізаака, і Бог Якава! Бог ня ёсьць Бог памёршых, але жывых (Выхад 3:6).
 
Он сказал: "Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова". Он — Бог не мёртвых,

І, чуючы, народ дзівіўся з навукі Яго.
 
а живых". И народ, услышав это, дивился Его учению.

А фарысэі, пачуўшы, што Ён прымусіў саддуке́яў змоўкнуць, сабраліся разам.
 
Когда фарисеи услышали, как Он поставил саддукеев в тупик Своим ответом, то собрались вместе.

І адзін з іх, законьнік, спакушаючы Яго, спытаўся, кажучы:
 
Один из них, знаток закона, испытывая Иисуса, спросил Его:

Вучыцель! якое найбо́льшае прыказа́ньне ў законе?
 
"Учитель, какая самая важная заповедь в законе?"

Ісус сказаў яму: палюбі Госпада Бога твайго ўсім сэрцам тваім, і ўсе́ю душою тваёю, і ўсім разуме́ньнем тваім (Другазаконьне 6:5).
 
Он ответил ему: "Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей и всем разумом твоим".

Гэта ёсьць пе́ршае і найбольшае прыказаньне.
 
Это-первая и самая важная заповедь.

Другое-ж — падобнае яму: палюбі бліжняга твайго, як самога сябе́ (Лявіт 19:8).
 
Есть вторая заповедь, похожая на эту: "Возлюби ближнего, как самого себя".

На гэтых двох прыказаньнях грунту́ецца ўве́сь закон і прарокі.
 
Весь закон и все учения пророков зиждутся на этих двух заповедях".

Калі-ж сабраліся фарысэі, Ісус спытаўся ў іх:
 
Тогда Иисус спросил собравшихся вместе фарисеев:

Што вы думаеце пра Хрыста? Чый Ён сын? Кажуць Яму: Давідаў.
 
"Что вы думаете о Христе? Чей Он сын?" Они сказали Ему: "Сын Давидов".

Кажа ім: як жа Давід у духу заве́ Яго Госпадам, калі кажа:
 
Он сказал им: "Как же это Давид, вдохновлённый Духом, называл Его Господом, говоря:

Сказаў Госпад Госпаду майму: сядзі праваруч Мяне́, дакуль пакладу ворагаў Тваіх да падножжа ног Тваіх (Псальм 109:1).
 
"Господь сказал Господу Моему: Сядь по правую руку от Меня, и Я повергну врагов Твоих к ногам Твоим"?

Дык калі Давід заве́ Яго Госпадам, як жа Ён — сын ягоны?
 
Так если Давид называл Его Господом, как же Он может быть Сыном?"

І ніхто ня мог адказаць Яму ні слова; і з таго дня ніхто ўжо не адважа́ўся задаваць Яму пытаньні.
 
Но никто не смог Ему ничего на это ответить, и с того дня никто уже не осмеливался Его больше спрашивать.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.