Матвія 22 глава

Євангелія від св. Матвія
Переклад Огієнка → Cовременный перевод WBTC

А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

И опять Иисус стал говорить им притчами. Он сказал:

„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

"Царство Небесное подобно царю, устроившему свадебный пир для своего сына.

І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

Он послал слуг созвать гостей на пир, но те не захотели прийти.

Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

Он снова послал слуг с наказом сказать тем, кого он пригласил: "Послушайте, всё приготовлено для пира, заколоты откормленные тельцы и быки, всё готово. Приходите на свадебный пир".

Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

Но те, кого они приглашали, не послушали их и разошлись по своим делам. Один пошёл работать в поле, другой пошёл в свою лавку,

А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

прочие же схватили царских слуг и избили их до смерти.

І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

Царь рассердился. Он послал своих солдат, и те убили убийц и сожгли их город.

Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

Тогда он сказал своим слугам: "Все готово для свадебного пира, но те, кого пригласили, оказались недостойны.

Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

Так пойдите же на все перекрёстки и зазывайте всех прохожих ко мне на пир".

І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

Тогда слуги вышли на улицу и созвали всякого народу, и хороших людей и плохих, и пиршественный зал наполнился гостями.

Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

Царь вышел посмотреть на своих гостей и увидел среди них человека в одежде, не подходящей для праздника.

та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

Царь сказал ему: "Друг, как же ты попал сюда не в праздничной одежде?". Тот молчал.

Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

Тогда царь приказал своим слугам: "Свяжите его по рукам и ногам и бросьте во тьму наружную, где рыдают и скрежещут зубами".

Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

Ибо много званых, но мало избранных".

Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

Тогда фарисеи вышли и стали совещаться о том, как бы поймать Иисуса на слове.

І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

Они послали к Нему своих учеников вместе с иродианами. Ученики сказали: "Учитель, мы знаем, что Ты правдив, что истинно учишь пути Божьему и не заботишься о том, что скажут о Тебе другие, ибо Ты неподкупен.

Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

Скажи нам, как Тебе кажется, правильно ли платить налоги кесарю или нет?"

А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

Иисус знал об их недобрых намерениях и потому сказал: "Лицемеры! Зачем стараетесь поймать Меня на слове?

Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

Покажите Мне монету, которой платите налоги". Ему принесли серебряную монету.

А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

Тогда Он спросил их: "Чьё на ней изображение и чьё имя?"

Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

Они сказали: "Кесаря". И тогда Он сказал им: "Так отдайте кесарю кесарево, а Богу — Божье".

А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

Услышав это, они удивились и, оставив Его, ушли.

Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

В тот день пришли к Нему саддукеи, которые утверждают, что воскресения нет.

та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

Они задали Ему такой вопрос: "Учитель, Моисей учил: Если человек умрёт бездетным, то его брат, как самый близкий родственник, должен жениться на его вдове и иметь с ней детей для продолжения рода своего умершего брата.

Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

Нас было семеро братьев. Первый из нас женился, а потом умер, и так как у него не было детей, его вдову взял себе в жёны другой брат.

Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

То же самое случилось и со вторым, и с третьим братом, и так умерли все семеро братьев,

А по всіх вмерла й жінка.

а последней умерла и женщина.

Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

И вот мы хотим спросить: в будущей жизни, после воскресения, кому из семерых будет она женой? Ведь все они жили с ней".

Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

В ответ Иисус сказал им: "Заблуждаетесь, ибо не знаете ни Писаний, ни силы Божьей.

Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

В будущей жизни люди не будут ни жениться, ни выходить замуж. Вместо того они будут подобны ангелам на небе.

А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

Что же касается воскресения из мёртвых, то разве не читали вы, что сказал Бог на благо вам?

„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

Он сказал: "Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова". Он — Бог не мёртвых,

А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

а живых". И народ, услышав это, дивился Его учению.

Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

Когда фарисеи услышали, как Он поставил саддукеев в тупик Своим ответом, то собрались вместе.

І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

Один из них, знаток закона, испытывая Иисуса, спросил Его:

„Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

"Учитель, какая самая важная заповедь в законе?"

Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

Он ответил ему: "Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей и всем разумом твоим".

Це найбільша й найперша заповідь.

Это-первая и самая важная заповедь.

А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

Есть вторая заповедь, похожая на эту: "Возлюби ближнего, как самого себя".

На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

Весь закон и все учения пророков зиждутся на этих двух заповедях".

Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

Тогда Иисус спросил собравшихся вместе фарисеев:

і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

"Что вы думаете о Христе? Чей Он сын?" Они сказали Ему: "Сын Давидов".

Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

Он сказал им: "Как же это Давид, вдохновлённый Духом, называл Его Господом, говоря:

„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

"Господь сказал Господу Моему: Сядь по правую руку от Меня, и Я повергну врагов Твоих к ногам Твоим"?

Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

Так если Давид называл Его Господом, как же Он может быть Сыном?"

І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Но никто не смог Ему ничего на это ответить, и с того дня никто уже не осмеливался Его больше спрашивать.

« 21 глава 23 глава »