Рут 1 глава

Книга Рут
Переклад Огієнка → Cовременный перевод WBTC

I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.

Много лет назад, во времена, когда правили судьи, в земле Иудейской был голод. Человек по имени Елимелех, покинул город Вифлеем Иудейский. Он, его жена и двое его сыновей отправились в страну Моавитскую.

А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.

Жену этого человека звали Ноеминь, а сыновей звали Махлон и Хилеон. Эти люди были ефрафяне из Вифлеема Иудейского. Они добрались до страны Моавитской и остались там.

І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.

Спустя некоторое время муж Ноемини, Елимелех, умер. И осталась Ноеминь с двумя сыновьями.

І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

Сыновья её женились на моавитянках. Одну из женщин звали Орфа, другую — Руфь. Прожив в стране Моавитской около десяти лет,

І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.

Махлон и Хилеон тоже умерли. И осталась Ноеминь одна, без мужа и без сыновей.

І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.

Живя в стране Моавитской, Ноеминь услышала, что Господь помог своему народу: Он дал еду людям Иудеи. И Ноеминь решила оставить землю Моавитскую и вернуться домой. Её невестки решили идти с ней.

І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.

Они покинули место, где жили, и отправились обратно в землю Иудейскую.

І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

Позже Ноеминь сказала своим невесткам: "Вы должны вернуться домой к своим матерям. Вы были очень преданны и добры ко мне и к моим умершим сыновьям, и, я надеюсь, Господь отплатит вам тем же.

Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.

Я молю Его помочь каждой из вас найти мужа и хорошее пристанище". Ноеминь поцеловала своих невесток, и они разрыдались.

І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“

И сказали они: "Мы хотим идти с тобой к твоему народу".

А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

Но Ноеминь ответила: "Нет, дети мои, возвращайтесь к себе домой. К чему вам идти со мной? Я не могу помочь вам. У меня нет больше сыновей, которые могли бы быть вам мужьями.

Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —

Возвращайтесь домой! Я слишком стара, чтобы иметь нового мужа. И даже если представить, что я снова могу выйти замуж, я не смогу вам помочь. Если бы даже я забеременела этой ночью и родила двух сыновей, это тоже не помогло бы вам.

чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.

Вам пришлось бы ждать, пока они вырастут и превратятся в мужчин. Я не могу заставить вас так долго ждать мужей. Это меня очень огорчит, а я уже и так достаточно опечалена, ибо рука Господня постигла меня!"

І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.

Женщины снова разрыдались. Затем Орфа поцеловала Ноеминь и покинула её, а Руфь обняла её и осталась.

І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“

Ноеминь сказала ей: "Смотри, твоя невестка вернулась к своему народу и к своим богам. И ты должна возвратиться к ним".

А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.

Но Руфь ответила: "Не принуждай меня покинуть тебя и возвратиться к моему народу! Разреши мне идти с тобой. Куда ты направишься, туда и я пойду. Где ты будешь жить, там и я буду. Твой народ будет моим народом. Твой Бог будет моим Богом.

Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.

Где ты умрёшь, там и я умру, и там же буду похоронена. Я прошу Господа наказать меня, если я не сдержу это обещание: только смерть сможет нас разлучить".

І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

Ноеминь увидела, что Руфь очень хочет идти с ней, и перестала спорить.

І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“

И шли они, пока не достигли города Вифлеема. Когда обе женщины пришли туда, все жители города были очень взволнованы. Они говорили: "Неужели это Ноеминь?"

А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.

Но она сказала людям: "Не называйте меня Ноеминью, называйте меня Марою. Называйте меня так потому, что Бог Всемогущий сделал мою жизнь очень печальной.

Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“

У меня было всё, когда я ушла отсюда, а сейчас Господь вернул меня домой с пустыми руками. Господь принёс мне страданья, так почему вы должны называть меня "Счастливой"? Бог Всемогущий послал мне много бед".

І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.

Итак, Ноеминь и её невестка Руфь (моавитянка) возвратились из страны Моавитской. Они вернулись в Вифлеем Иудейский в начале жатвы ячменя.

« 21 глава 2 глава »