Матвія 13 глава

Євангелія від св. Матвія
Сучасний переклад → Новый русский перевод

Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера.

В тот же день Иисус, выйдя из дома, сидел у озера.

Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.

Вокруг Него собрались большие толпы, так что Он был вынужден сесть в лодку, а весь народ стоял на берегу.

Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами. Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти.

И Он о многом говорил им в притчах: — Сеятель вышел сеять.

Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.

И когда он разбрасывал семена, некоторые из них упали у дороги. Прилетели птицы и склевали их.

Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,

Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.

та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.

Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.

Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки.

Другие семена попали в терновник, который разросся так, что заглушил ростки.

Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного.

Семена же, которые упали на хорошую почву, принесли урожай, одни во сто, другие в шестьдесят, третьи в тридцать раз больше того, что было посеяно.

Той, хто має вуха, нехай почує!»

У кого есть уши, пусть слышит!

Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»

Тогда ученики подошли и спросили Иисуса: — Почему Ты говоришь с людьми притчами?

У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм — не дано.

Иисус ответил: — Вам дано знать тайны Небесного Царства, а им не дано.

Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить.

У кого есть, тому будет дано ещё, и у него будет избыток. А у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.

Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють.

Я говорю им притчами, потому что они, смотря, не видят, слушая, не слышат и не понимают.

В цих людях справджується пророцтво Ісаї: „Ви, люди, будете слухати і почуєте, але не зрозумієте, будете дивитися й побачите, але не зрозумієте, що бачили.

В них исполняется пророчество Исаии: «Вы будете слушать и слушать, но не поймете, будете смотреть и смотреть, но не увидите.

Бо серце людей цих зачерствіло, майже зовсім не чують їх вуха, позаплющували вони очі свої. Інакше вони могли б побачити очима своїми, почути вухами своїми, зрозуміти серцем, і повернутися до Мене, тоді б Я їх зцілив”.

Сердце этого народа ожесточилось, они с трудом слышат ушами и глаза свои закрыли, чтобы не увидеть глазами, не услышать ушами, не понять сердцем и не обратиться, чтобы Я их исцелил»[85].

Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха — бо чують.

Блаженны ваши глаза, потому что они видят, и ваши уши, потому что они слышат.

Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».

Говорю вам истину: много пророков и праведников жаждали увидеть то, что вы видите, но не увидели, желали услышать то, что вы слышите, но не услышали.

«Послухайте пояснення притчі про сіяча.

Так послушайте, что значит притча о сеятеле.

Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці.

К каждому, кто слышит весть о Царстве и не понимает её, приходит лукавый и крадет то, что было посеяно в сердце. Это — семя, упавшее у дороги.

Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.

Семя, упавшее на каменистую почву, — это о человеке, который слышит слово и сразу же с радостью принимает его,

Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

но у него нет корня, и поэтому его хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, он сразу же отступается.

Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів.[39]

Семя, посеянное среди терновника, — это о человеке, который слышит слово, но повседневные заботы и обольщение богатством заглушают слово, и семя остается бесплодным.

А зерно, що впало на добру землю — це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».

Семя же, посеянное в хорошую почву, — это о человеке, который слышит слово и понимает его. Такой человек приносит плод, кто во сто, кто в шестьдесят, кто в тридцать раз больше посеянного.

І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі.

Иисус рассказал им другую притчу: — Царство Небесное можно сравнить с человеком, засеявшим свое поле хорошими семенами.

Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі.

И вот когда все спали, пришёл его враг, посеял среди пшеницы сорняки и ушел.

Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс.

Пшеница взошла, появились колосья, тут стали заметны и сорняки.

Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?”

Слуги пришли к хозяину и говорят: «Господин, ты же сеял на поле хорошие семена, откуда же появились сорняки?»

Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?”

«Это сделал враг», — ответил хозяин. Тогда слуги спрашивают: «Может нам пойти и выполоть их?»

„Ні, — відповідає хазяїн, — бо ви при тому вирвете і пшеницю.

«Нет, — ответил хозяин, — когда вы будете вырывать сорняки, вы можете нечаянно выдернуть и пшеницу.

Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”».

Пусть и то и другое растет до жатвы. А во время жатвы я велю жнецам собрать вначале сорняки, связать их в пучки и сжечь, а затем собрать пшеницу в мое хранилище».

Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі.

Рассказал Он им и ещё одну притчу: — Царство Небесное можно сравнить с горчичным зерном, которое человек взял и посеял в поле.

Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».

Хотя горчичное зерно и самое маленькое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится больше огородных растений и превращается в настоящее дерево, так что даже птицы небесные прилетают и вьют гнезда в его ветвях.[86]

Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».

Иисус рассказал им ещё одну притчу: — Царство Небесное как закваска, которую женщина смешала с тремя мерами муки[87], чтобы вскисло всё тесто.

34-35 Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка: «Я говоритиму притчами і відкрию таємне, що було приховане із дня створення світу».

Всё это Иисус говорил народу в притчах и ничего не объяснял без притч,

чтобы исполнилось сказанное через пророка: «Открою уста свои в притчах, произнесу гадания, скрытые от создания мира».[88]

Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».

Потом Иисус отпустил народ и вошел в дом. Его ученики подошли к Нему и попросили: — Объясни нам притчу о сорняках в поле.

І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно, — то Син Людський.

Иисус в ответ сказал: — Сеющий хорошие семена — это Сын Человеческий.

Поле — то світ. Добре зерно — то сини Царства Божого. Бур’ян — то сини лукавого.

Поле — это мир, а хорошие семена — это дети Царства. Сорняки — это дети злого.

Ворог, що посіяв його — диявол. Жнива — то кінець світу. Женці — то Ангели.

Враг, посеявший их, — это дьявол. Жатва — это конец мира, и жнецы — это ангелы.

Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу.

Как сорняки вырывают и сжигают в огне, так будет и в конце мира.

41-42 Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю.

Сын Человеческий пошлет Своих ангелов, и они удалят из Его Царства всё, что ведет ко греху, и всех беззаконников.

Их бросят в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.

Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».

А праведники тогда будут сиять, как солнце, в Царстве их Отца. У кого есть уши, пусть слышит!

«Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.

Царство Небесное можно сравнить со спрятанным в поле кладом. Человек, найдя тот клад, прячет его и радостный идет и продает всё, что имеет, для того, чтобы купить это поле.

Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли.

Ещё Царство Небесное подобно купцу, который ищет прекрасный жемчуг.

Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.

Найдя драгоценную жемчужину, он продает всё, что имеет, ради того, чтобы купить её одну.

Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби.

Ещё Царство Небесное подобно сети, опущенной в озеро, в которую попало много разной рыбы.

Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали.

А когда сеть наполнилась, рыбаки вытащили её на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую выбросили.

49-50 Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».

Так будет и в конце мира. Придут ангелы, заберут злых из среды праведных

и бросят их в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.

Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо».

Вы поняли всё это? — спросил Иисус. — Да, — ответили ученики.

І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».

Тогда Иисус сказал им: — Так вот, каждый учитель Закона, усвоивший весть о Небесном Царстве, похож на хозяина дома, который выносит из своих кладовых и новое, и старое.

53-54 Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його?

Иисус, закончив рассказывать эти притчи, ушел оттуда.

Он пришёл в Свой родной город и начал учить людей в синагоге. Все удивлялись: — Откуда у Этого Человека такая мудрость и такая сила?

Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів — Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою?

Разве Он не сын плотника? Не Марией[89] ли зовут Его мать, и разве Он не брат Иакова, Иосифа, Симона и Иуды?

Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?»

Разве не среди нас живут все Его сестры? Откуда же у Него всё это?

Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі».

И они отвергли Его. Иисус же сказал им: — Пророка уважают везде, только не на его родине и не в его доме.

І через їхню невіру Він не робив там багато чудес.

И Он не совершил там многих чудес из-за неверия этих людей.

Примечания:

Новый русский перевод

14 [85] — Ис 6:9-10.

32 [86] — Ср. Дан 4:7-9.

33 [87] — Букв.: три саты, около 27 кг муки.

35 [88] — Пс 77:2.

55 [89] — Греч. Мариа́м — так в оригинале так же в Мф 27:56, 61; Мф 28:1.

« 12 глава 14 глава »