Матвія 13 глава

Євангелія від св. Матвія
Українська Біблія. Турконяк → Новый русский перевод

Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;

В тот же день Иисус, выйдя из дома, сидел у озера.

і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.

Вокруг Него собрались большие толпы, так что Он был вынужден сесть в лодку, а весь народ стоял на берегу.

І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.

И Он о многом говорил им в притчах: — Сеятель вышел сеять.

І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його.

И когда он разбрасывал семена, некоторые из них упали у дороги. Прилетели птицы и склевали их.

Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі,

Другие упали в каменистые места, где было мало плодородной почвы. Они быстро проросли, потому что почва была неглубокой.

а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло.

Но когда взошло солнце, оно опалило ростки, и те засохли, так как у них не было глубоких корней.

Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.

Другие семена попали в терновник, который разросся так, что заглушил ростки.

А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.

Семена же, которые упали на хорошую почву, принесли урожай, одни во сто, другие в шестьдесят, третьи в тридцать раз больше того, что было посеяно.

Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!

У кого есть уши, пусть слышит!

Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами?

Тогда ученики подошли и спросили Иисуса: — Почему Ты говоришь с людьми притчами?

А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.

Иисус ответил: — Вам дано знать тайны Небесного Царства, а им не дано.

Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього.

У кого есть, тому будет дано ещё, и у него будет избыток. А у кого нет, будет отнято и то, что он имеет.

Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють;

Я говорю им притчами, потому что они, смотря, не видят, слушая, не слышат и не понимают.

і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.

В них исполняется пророчество Исаии: «Вы будете слушать и слушать, но не поймете, будете смотреть и смотреть, но не увидите.

Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.

Сердце этого народа ожесточилось, они с трудом слышат ушами и глаза свои закрыли, чтобы не увидеть глазами, не услышать ушами, не понять сердцем и не обратиться, чтобы Я их исцелил»[85].

Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують.

Блаженны ваши глаза, потому что они видят, и ваши уши, потому что они слышат.

Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.

Говорю вам истину: много пророков и праведников жаждали увидеть то, что вы видите, но не увидели, желали услышать то, что вы слышите, но не услышали.

Отже, послухайте притчу про сіяча.

Так послушайте, что значит притча о сеятеле.

До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі.

К каждому, кто слышит весть о Царстве и не понимает её, приходит лукавый и крадет то, что было посеяно в сердце. Это — семя, упавшее у дороги.

А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає,

Семя, упавшее на каменистую почву, — это о человеке, который слышит слово и сразу же с радостью принимает его,

але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується.

но у него нет корня, и поэтому его хватает лишь на короткое время, и когда наступают трудности и гонения за слово, он сразу же отступается.

Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду.

Семя, посеянное среди терновника, — это о человеке, который слышит слово, но повседневные заботы и обольщение богатством заглушают слово, и семя остается бесплодным.

А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять.

Семя же, посеянное в хорошую почву, — это о человеке, который слышит слово и понимает его. Такой человек приносит плод, кто во сто, кто в шестьдесят, кто в тридцать раз больше посеянного.

Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі.

Иисус рассказал им другую притчу: — Царство Небесное можно сравнить с человеком, засеявшим свое поле хорошими семенами.

Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов.

И вот когда все спали, пришёл его враг, посеял среди пшеницы сорняки и ушел.

А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль.

Пшеница взошла, появились колосья, тут стали заметны и сорняки.

Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль?

Слуги пришли к хозяину и говорят: «Господин, ты же сеял на поле хорошие семена, откуда же появились сорняки?»

А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?

«Это сделал враг», — ответил хозяин. Тогда слуги спрашивают: «Может нам пойти и выполоть их?»

Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці.

«Нет, — ответил хозяин, — когда вы будете вырывать сорняки, вы можете нечаянно выдернуть и пшеницу.

Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні.

Пусть и то и другое растет до жатвы. А во время жатвы я велю жнецам собрать вначале сорняки, связать их в пучки и сжечь, а затем собрать пшеницу в мое хранилище».

Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі;

Рассказал Он им и ещё одну притчу: — Царство Небесное можно сравнить с горчичным зерном, которое человек взял и посеял в поле.

воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках.

Хотя горчичное зерно и самое маленькое из всех семян, но когда оно вырастает, то становится больше огородных растений и превращается в настоящее дерево, так что даже птицы небесные прилетают и вьют гнезда в его ветвях.[86]

Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок [1] борошна, поки все вкисло.

Иисус рассказал им ещё одну притчу: — Царство Небесное как закваска, которую женщина смешала с тремя мерами муки[87], чтобы вскисло всё тесто.

Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив,

Всё это Иисус говорил народу в притчах и ничего не объяснял без притч,

щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу!

чтобы исполнилось сказанное через пророка: «Открою уста свои в притчах, произнесу гадания, скрытые от создания мира».[88]

Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль.

Потом Иисус отпустил народ и вошел в дом. Его ученики подошли к Нему и попросили: — Объясни нам притчу о сорняках в поле.

Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський,

Иисус в ответ сказал: — Сеющий хорошие семена — это Сын Человеческий.

а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого;

Поле — это мир, а хорошие семена — это дети Царства. Сорняки — это дети злого.

ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели.

Враг, посеявший их, — это дьявол. Жатва — это конец мира, и жнецы — это ангелы.

Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу:

Как сорняки вырывают и сжигают в огне, так будет и в конце мира.

Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня,

Сын Человеческий пошлет Своих ангелов, и они удалят из Его Царства всё, что ведет ко греху, и всех беззаконников.

і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

Их бросят в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.

Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.

А праведники тогда будут сиять, как солнце, в Царстве их Отца. У кого есть уши, пусть слышит!

Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле.

Царство Небесное можно сравнить со спрятанным в поле кладом. Человек, найдя тот клад, прячет его и радостный идет и продает всё, что имеет, для того, чтобы купить это поле.

Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин;

Ещё Царство Небесное подобно купцу, который ищет прекрасный жемчуг.

знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.

Найдя драгоценную жемчужину, он продает всё, что имеет, ради того, чтобы купить её одну.

Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини,

Ещё Царство Небесное подобно сети, опущенной в озеро, в которую попало много разной рыбы.

а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть.

А когда сеть наполнилась, рыбаки вытащили её на берег. Потом они сели и отобрали хорошую рыбу в корзины, а плохую выбросили.

Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних,

Так будет и в конце мира. Придут ангелы, заберут злых из среды праведных

і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

и бросят их в огненную печь, где будет плач и скрежет зубов.

[Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.

Вы поняли всё это? — спросил Иисус. — Да, — ответили ученики.

Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе.

Тогда Иисус сказал им: — Так вот, каждый учитель Закона, усвоивший весть о Небесном Царстве, похож на хозяина дома, который выносит из своих кладовых и новое, и старое.

Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти.

Иисус, закончив рассказывать эти притчи, ушел оттуда.

Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила?

Он пришёл в Свой родной город и начал учить людей в синагоге. Все удивлялись: — Откуда у Этого Человека такая мудрость и такая сила?

Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда?

Разве Он не сын плотника? Не Марией[89] ли зовут Его мать, и разве Он не брат Иакова, Иосифа, Симона и Иуды?

Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?

Разве не среди нас живут все Его сестры? Откуда же у Него всё это?

І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі.

И они отвергли Его. Иисус же сказал им: — Пророка уважают везде, только не на его родине и не в его доме.

І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.

И Он не совершил там многих чудес из-за неверия этих людей.

Примечания:

Новый русский перевод

14 [85] — Ис 6:9-10.

32 [86] — Ср. Дан 4:7-9.

33 [87] — Букв.: три саты, около 27 кг муки.

35 [88] — Пс 77:2.

55 [89] — Греч. Мариа́м — так в оригинале так же в Мф 27:56, 61; Мф 28:1.

« 12 глава 14 глава »