Переклад Куліша та Пулюя
1 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.
2 І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.
3 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;
4 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.
5 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;
6 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.
7 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.
8 Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
9 Хто має уші слухати, нехай слухає.
10 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?
11 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.
12 Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.
13 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.
14 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.
15 Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.
16 Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.
17 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.
18 Оце ж послухайте приповістї про сїяча.
19 Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се — засїяний край шляху.
20 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:
21 тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.
22 А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.
23 Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.
24 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;
25 як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.
26 Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.
27 І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?
28 Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?
29 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.
30 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.
31 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.
32 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.
33 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.
34 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:
35 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.
36 Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.
37 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;
38 а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;
39 ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.
40 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:
41 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,
42 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
43 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.
44 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.
45 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;
46 і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.
47 Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;
48 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.
49 Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,
50 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.
51 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.
52 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.
53 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.
54 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?
55 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?
56 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?
57 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.
58 І не зробив там многих чудес через недовірство їх.
Новой Женевской Библии
13:1−53 Это собрание притч о сущности Царства Небесного — третья из основных частей Евангелия от Матфея.
13:3 притчами. Притча — это иносказание, уподобление, содержащее мудрость. Большинство Иисусовых притчей являются иллюстрациями, поясняющими Его главные мысли, но в них есть внутренняя глубина, постичь которую помогут только правильные взаимоотношения с Иисусом. Только Своим ученикам Иисус пояснял смысл притч (о сеятеле — ст. 18−23 и о плевелах — ст. 36−43).
13:10 См. статью «Учение Иисуса».
13:11−17 Здесь трудно не заметить учения об избранничестве. Даже способность понимать весть Божию, не говоря уже о том, чтобы ей следовать, — дар Божий. Уши, что слышат, благословятся Богом.
13:11 вам дано... а им не дано. Иисус отвечает здесь на вопрос: «Для чего притчами говоришь им?» (ст. 10). «Тайны» Царствия — это то, о чем завуалированно говорится в ВЗ, а сейчас, когда пришел Царь, тайны были открыты ученикам. См. статью «Просвещение и приведение к сознанию».
13:13−15 видя. Букв.: «чтобы видели». У Марка (4:12) это выражено сильнее (букв.: «так что они могут увидеть»; ср. Лк 8:10). По Марку, Иисус говорит притчами, чтобы скрыть смысл и наказать неверие (Мк 4:11). У Матфея притчи Иисуса — Его ответ на неверие и неспособность понять. Считают, что Матфей смягчил замечания об абсолютной воле Божией, имеющие место у Марка. Оборот «да не» (букв.: «чтобы не») в ст. 15 (ср. Мк 4:12) указывает, что причиной огрубения сердца является Божия суверенная воля. То, что у Марка сказано прямо, здесь Иисус говорит в притчах, ибо должно исполниться пророчество Исаии (6:9). Хотя в этих стихах Матфей больше, чем Марк и Лука, высвечивает нравственную ответственность тех, кто отверг Христа, все три синоптика, как и приведенный отрывок из ВЗ, говорят о том, что всемогущество Божие сочетается с человеческой ответственностью.
13:19 См. статью «Царство Божие».
13:22 обольщение богатства. Богатство — это благоволение Божие, но оно может быть опасным, если овладеет сердцем.
13:23 слышащего слово и разумеющего. Только слышание и разумение слова (тем самым и послушание ему) приносит плоды. Некоторые слышат слово, но не принимают его, потому что боятся невзгод и слишком привержены мирскому. Кроме того, плоды можно приносить по-разному, тут есть как бы несколько уровней. Однако в итоге существует только два вида «земли»: та, что приносит плоды, и та, что не приносит.
13:24−30 Иисус Сам объясняет эту притчу в ст. 36−43. Поле — это весь мир, а не только Израиль или Церковь, и Бог не судит его тут же, немедленно, ради избранных, которые есть в мире. Праведные изначально должны жить среди неправедных.
13:31 зерну горчичному. То, что от Бога, может казаться в мире ничтожным, но плоды его обильны. Конечно, Царство Небесное в таком сравнении кажется исчезающе малым по сравнению с могущественным Римом, но оно по сути своей грандиозно.
13:32 Дерево, на ветвях которого птицы вьют гнезда, напоминает Иез 17:23 и 32:6, где птицы — это языческие народы, находящие прибежище у Мессии и наслаждающиеся благословением завета.
13:33 подобно закваске. Хотя закваска или дрожжи часто символизируют зло (16:11), здесь суть в том, что Царство заквашивает мир. Обе картины, как и притча о плевелах, показывают, что Иисус собирается распространить Свою Весть за пределы Израиля по всему миру.
13:34−35 Притчи и откровенны, и сокровенны. Иисус приводит начало Пс 77, где иносказательно повествуется о том, как Бог вызволил из рабства Свой народ. Кульминация рассказа — избрание Давида «от дворов овчих». Сами искупительные события скрыты не были, но значение их не для всех было явным. Псалмопевец сам раскрывает его.
13:37 Сын Человеческий. См. ком. к 8:20.
13:42 См. статью «Ад».
13:43 воссияют, как солнце. Ср. Дан 12:3, где содержится обетование грядущего воскресения.
13:44−46 Иисус в притчах поведал сокровенное о Царстве (ст. 35), но от очень многих оно осталось сокрытым, ибо они не осознают, насколько бесценно сообщенное Им: те, кто знает цену Царству, отдадут за него все (ср. Флп 3:8).
13:52 всякий книжник. Иисус нередко порицал учителей (23:13−32), однако не за то, что они учили Писанию, а за их лицемерие.
наученный Царству Небесному. Слова эти можно передать как «стал учеником Царства». Поскольку непосредственно перед этим Иисус спрашивает учеников, поняли ли они «все это», ясно, что ученикам самим предстоит стать учителями и, подобно радушному хозяину, разделить с другими полученное сокровище.
13:55 плотников... сын. Греческое слово, переведенное здесь как «плотник», можно понимать шире — «строитель». Вполне возможно, что Иосиф был каменщиком.
13:58 Иисус не совершил многих чудес в Назарете не потому, что без веры людей Ему недостает силы, но потому, что от чудес без веры мало пользы.