Об’явлення 5 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Сучасний переклад → Синодальный перевод (МП)

Після того я побачив сувій у правиці Того, Хто сидів на престолі. Надписи на ньому були з обох боків, і був він запечатаний сімома печатками.

И видел я в деснице у Сидящего на престоле книгу, написанную внутри и отвне, запечатанную семью печатями.

І побачив я могутнього Ангела, який закликав гучним голосом: «Хто гідний зламати печатки та відкрити сувій?»

И видел я Ангела сильного, провозглашающего громким голосом: кто достоин раскрыть сию книгу и снять печати ее?

Але нікого не було ні на небі, ні на землі й під землею, хто б міг відкрити сувій і зазирнути в нього.

И никто не мог, ни на небе, ни на земле, ни под землею, раскрыть сию книгу, ни посмотреть в нее.

Я гірко плакав, бо нікого не знайшлося гідного, хто б спромігся відкрити сувій й зазирнути в нього.

И я много плакал о том, что никого не нашлось достойного раскрыть и читать сию книгу, и даже посмотреть в нее.

Тоді один із старійшин сказав мені: «Не треба плакати! Слухай! Лев [13] із роду Юдиного, з коліна Давидового, переміг. Він може розгорнути сувій і зламати сім печаток».

И один из старцев сказал мне: не плачь; вот, лев от колена Иудина, корень Давидов, победил, [и может] раскрыть сию книгу и снять семь печатей ее.

Далі я побачив Ягня, Яке стояло перед престолом поміж чотирьох живих істот і старійшин. Воно було немовби заколоте. Ягня мало сім рогів і сім очей, котрі були сімома Божими Духами, посланими в усі землі.

И я взглянул, и вот, посреди престола и четырех животных и посреди старцев стоял Агнец как бы закланный, имеющий семь рогов и семь очей, которые суть семь духов Божиих, посланных во всю землю.

І тут Воно підійшло і взяло сувій з правиці Того, Хто сидів на престолі.

И Он пришел и взял книгу из десницы Сидящего на престоле.

Коли ж Воно взяло сувій, чотири живі істоти й двадцять чотири старійшини впали долілиць перед Ягням. У кожного були кіфари й золоті чаші, наповнені пахощами, а пахощі ті — молитви святих людей Божих.

И когда он взял книгу, тогда четыре животных и двадцать четыре старца пали пред Агнцем, имея каждый гусли и золотые чаши, полные фимиама, которые суть молитвы святых.

І заспівали вони нову пісню до Ягняти: «Ти вартий того, щоб узяти сувій і зламати печатки, тому що Ти був заколотий і кров’ю Своєю викупив людей для Бога із кожного роду, з кожного племені, мови й народу.

И поют новую песнь, говоря: достоин Ты взять книгу и снять с нее печати, ибо Ты был заклан, и Кровию Своею искупил нас Богу из всякого колена и языка, и народа и племени,

Ти об’єднав їх у царство і зробив священиками для нашого Бога, і вони царюватимуть на землі».

и соделал нас царями и священниками Богу нашему; и мы будем царствовать на земле.

Тоді я подивився й почув голоси багатьох Ангелів, які оточили престол, живих істот і старійшин. Їх були тисячі й тисячі — десятки тисяч разів по десять тисяч.

И я видел, и слышал голос многих Ангелов вокруг престола и животных и старцев, и число их было тьмы тем и тысячи тысяч,

Вони голосно гукали: «Ягня, Яке було заколоте, варте могутності, мудрості, багатства. Воно гідне сили, честі, Слави і благословення!»

которые говорили громким голосом: достоин Агнец закланный принять силу и богатство, и премудрость и крепость, и честь и славу и благословение.

Потому я почув, як кожне створіння на небі, на землі, під землею і в морі — усе, що було там, говорило: «Нехай буде благословення, честь, Слава і могутність Тому, Хто сидить на престолі, і Ягняті на віки вічні!»

И всякое создание, находящееся на небе и на земле, и под землею, и на море, и все, что в них, слышал я, говорило: Сидящему на престоле и Агнцу благословение и честь, и слава и держава во веки веков.

І чотири живі істоти додали: «Амінь!» Тоді старійшини впали долілиць і вклонилися.

И четыре животных говорили: аминь. И двадцать четыре старца пали и поклонились Живущему во веки веков.

Примечания:

Синодальный перевод (МП)

1, 7 десница — правая рука.

11 тьмы тем — в исчислении буквально: десять тысяч × десять тысяч, великое множество, огромного размера.

« 4 глава 6 глава »