1 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.
2 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.
3 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.
4 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?
5 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.
6 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.
7 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.
8 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.
9 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
10 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.
11 Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.
12 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?
13 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,
14 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?
15 І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.
16 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.
17 І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.
18 І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.
19 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?
20 Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.
21 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
22 Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.
23 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.
24 І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.
25 Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.
26 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
27 І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.
28 Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.
29 Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.
30 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.
31 Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.
32 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.
33 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;
34 і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.
35 І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.
36 І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.
37 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?
38 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.
39 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.
40 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.
41 І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.
42 Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.
43 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.
44 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.
45 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.
46 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.
47 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.
48 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?
49 Щодня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.
50 І, покинувши Його, всї повтїкали.
51 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);
52 він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.
53 І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.
54 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.
55 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.
56 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.
57 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:
58 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.
59 Та й так не сходились сьвідчення їх.
60 І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?
61 Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?
62 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.
63 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?
64 Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.
65 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.
66 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,
67 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?
68 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.
69 І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.
70 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.
71 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.
72 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите: Ctrl + Enter

Євангелія від св. Марка, 14 глава. Переклад Куліша та Пулюя.

Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.

СТАНЬТЕ ЧАСТЬЮ КОМАНДЫ

Марка 14 глава в переводах:
Марка 14 глава, комментарии:
  1. Комментарии Баркли
  2. Новой Женевской Библии
  3. Учебной Библии МакАртура
  4. Комментарии МакДональда
  5. Толкование Мэтью Генри
  6. Толковая Библия Лопухина
  7. Толкование Далласской семинарии
  8. Толкование Феофилакта Болгарского
  9. Новый Библейский Комментарий
  10. Лингвистический. Роджерс
  11. Комментарии Давида Стерна
  12. Библия говорит сегодня
  13. Толкования Августина
  14. Комментарии Скоуфилда


2007–2022, сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.