1 Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити.
2 Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі.
3 Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира [1]. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову.
4 Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?
5 Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв [2] і роздати бідним! Тож докоряли їй.
6 А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені!
7 Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте.
8 Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном.
9 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять!
10 Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його.
11 А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати.
12 Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив?
13 Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним.
14 Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху?
15 І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.
16 І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху.
17 А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18 І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене.
19 Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?]
20 Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці.
21 І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися!
22 Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє!
23 І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї.
24 І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох.
25 Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!
26 І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
27 І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці.
28 Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї.
29 А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я!
30 Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене!
31 Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші.
32 І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся.
33 Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися,
34 та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте!
35 Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година.
36 І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!
37 Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години?
38 Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне!
39 І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова.
40 А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти.
41 Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників.
42 Уставайте, ходімо! Вже підійшов Мій зрадник!
43 Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших.
44 Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть!
45 І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його.
46 Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його.
47 Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
48 Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити.
49 Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання!
50 І, залишивши Його, усі учні втекли.
51 А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його.
52 Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим.
53 А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники.
54 Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню.
55 А первосвященики і весь синедріон [3] шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили.
56 Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися.
57 Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так:
58 Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний!
59 Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.
60 Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать?
61 Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного?
62 А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних!
63 Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки?
64 Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти.
65 Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя.
66 Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика,
67 побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином!
68 Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень.
69 Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них.
70 Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна].
71 А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять.
72 І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите: Ctrl + Enter

Євангелія від св. Марка, 14 глава. Українська Біблія. Турконяк.

Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.

НАМ НУЖНА ТВОЯ ПОМОЩЬ

Марка 14 глава в переводах:
Марка 14 глава, комментарии:
  1. Комментарии Баркли
  2. Новой Женевской Библии
  3. Учебной Библии МакАртура
  4. Комментарии МакДональда
  5. Толкование Мэтью Генри
  6. Толковая Библия Лопухина
  7. Толкование Далласской семинарии
  8. Толкование Феофилакта Болгарского
  9. Новый Библейский Комментарий
  10. Лингвистический. Роджерс
  11. Комментарии Давида Стерна
  12. Библия говорит сегодня
  13. Толкования Августина
  14. Комментарии Скоуфилда


2007–2022, сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.