1 Зібралися до Нього фарисеї та дехто з книжників, які прийшли з Єрусалима.
2 І помітили, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками.
3 Адже фарисеї і всі юдеї не їдять, якщо добре не вимиють рук, дотримуючись передань старших.
4 І, повернувшись з торгу, поки не помиються, не їдять. Є і багато чого іншого, що вони прийняли, щоби дотримуватися: миття чашок, глечиків, мідного посуду, лежаків.
5 І запитують Його фарисеї та книжники: Чому Твої учні не дотримуються передань старших і немитими руками їдять хліб?
6 А Він відповів їм: Добре Ісая пророкував про вас, лицемірів, як написано: Цей народ устами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
7 Та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.
8 Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтеся людських передань: [миєте глечики, чашки й робите багато чого іншого, подібного до цього].
9 І Він говорив їм: Ви вміло відкидаєте Божу заповідь, аби лише зберегти передання ваші.
10 Адже Мойсей сказав: Шануй свого батька і свою матір; і ще: Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре.
11 Ви ж кажете: Якщо хто скаже батькові або матері: корван, тобто дар Богові є те, що ви мали б одержати від мене,
12 то після цього вже дозволяється нічого не робити для батька чи для матері, —
13 усуваєте Боже Слово оцим вашим переданням, яке ви ж і встановили. І робите багато інших подібних речей!
14 І, покликавши знову людей, казав їм: Послухайте Мене всі та зрозумійте.
15 Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і робило б її нечистою, але те, що виходить із неї, — те людину опоганює.
16 [Якщо хто має вуха, нехай слухає].
17 І коли від людей Він увійшов до оселі, то учні запитали Його про притчу.
18 А Він сказав їм: Невже й ви такі нездогадливі? Хіба не розумієте, що все, що ззовні, входить у людину, не може зробити її нечистою,
19 бо воно не йде до серця, а в шлунок, і потім виходить — так очищується всяка їжа?
20 Він продовжував: Що виходить з людини, те її робить нечистою.
21 Адже зсередини, з людського серця виходять злі думки, розпуста, крадіжки, вбивства,
22 перелюб, захланність, лукавство, обман, безсоромність, заздрість, богозневага, гордощі, безумство.
23 Усе це зло зсередини виходить і людину опоганює!
24 Вирушивши звідти, Він попрямував у землі Тирські [і Сидонські]. І, ввійшовши в дім, Він хотів, щоб ніхто не довідався про Нього, але Він не зміг утаїтися.
25 Як тільки почула про Нього жінка, дочка якої мала нечистого духа, вона прийшла й припала до Його ніг;
26 жінка була грекиня, родом із Сирофінікії; вона благала Його, щоб вигнав біса з її дочки.
27 А Він сказав їй: Хай спершу наситяться діти, бо недобре забрати хліб від дітей і кинути щенятам.
28 А вона у відповідь каже Йому: Так, Господи, але ж і щенята під столом їдять крихти після дітей!
29 І Він сказав їй: За ці слова — іди; біс уже вийшов з твоєї дочки.
30 Коли вона повернулася додому, то побачила, що дитина лежала на ліжку, і біс вийшов з неї.
31 Залишивши околиці Тира й Сидона, Ісус знову прийшов до Галилейського моря, на територію Десятимістя.
32 І привели до Нього глухонімого, і просили Його, щоби поклав на нього руку.
33 Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив Свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика,
34 та, звернувши погляд до неба, зітхнув і каже йому: Еффата [1]! тобто: Відкрийся!
35 І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно.
36 Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували.
37 І надзвичайно дивувалися, кажучи: Він добре все робить: глухим дає слух, а німим — мову.