1 Я — цвіт рівнини, лілея долин.
2 Як лілея посеред тернини, так моя подруга серед дочок.
3 Як яблуня між деревами лісу, так мій коханий серед синів. Я забажала його тіні і сіла, і його плід — солодкий у моєму горлі.
4 Приведіть мене до дому вина, виставте наді мною знак любові.
5 Скріпіть мене миром, обкладіть мене яблуками, бо я зранена любов’ю.
6 Його лівиця — під моєю головою, а його правиця мене обійматиме.
7 Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, щоб ви не підняли і не розбудили любов, доки не забажає.
8 Голос мого коханого… Ось він приходить і скаче по горах, перескакуючи через пагорби.
9 Мій коханий подібний до сарни чи молодого оленя на горах Ветиля. Ось він став за нашим муром, дивлячись крізь вікна, виглядаючи крізь мереживо.
10 Мій коханий мені відповідає і каже: Встань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко,
11 бо ось зима минула, дощ пройшов, пішов собі,
12 квіти з’явилися на землі, настав час обрізати дерева, у нашій землі чути голос горлиці,
13 смоківниця вродила свій плід, виноградники квітнуть, видали запах. Устань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко,
14 і йди, ти, моя голубко, до кам’яного сховища поблизу стіни, покажи мені твій вигляд і дай мені почути твій голос, бо твій голос солодкий, і твій вигляд прекрасний.
15 Переловіть нам малих лисів, які нищать виноградники, а наші виноградники квітнуть.
16 Мій коханий — для мене, і я — для нього, він пасе між лілеями,
17 доки ще дихає день і пересуваються тіні. Повернися, мій коханий, ти уподібнися до сарни чи молодого оленя на вижолоблених горах.