1 О, якби ти, мій коханий, був тим, хто ссав груди моєї матері. Знайшовши тебе ззовні, я цілувала б тебе, і ніхто не зневажав би мене.
2 Обійму тебе, введу тебе в дім моєї матері й до покою тієї, яка мене зачала. Напою тебе вином з ароматними травами, із соку моїх гранатових яблук.
3 Його лівиця — під моєю головою, а його правиця мене обійматиме.
4 Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, щоб ви не підняли і щоб не розбудили любов, аж доки не забажає.
5 Хто вона, котра виходить у білому, опираючись на свого коханого? Я тебе розбудив під яблунею. Там тебе привела на світ твоя матір, там тебе привела на світ та, яка тебе породила.
6 Поклади мене, як печать на твоєму серці, як печать на твоєму плечі. Адже любов сильна, як смерть, ревнощі тверді, як ад, її іскри — вогняні іскри — її полум’я.
7 Велика вода не зможе загасити любові, і ріки її не затоплять. Якщо хтось віддаватиме все своє майно за любов, ним тільки погордують [1]!
8 Наша сестра маленька і не має грудей. Що зробимо для нашої сестри в день, коли тільки заговорять про неї?
9 Була б вона стіною, то збудували б на ній срібні башти, а була б вона брамами, то розписали б на ній кедрові дошки.
10 Я — мур, і мої груди, немов башти. Я була в його очах, як та, котра знаходить мир.
11 У Соломона у Вееламоні був виноградник. Він дав свій виноградник сторожам, кожний мав принести з його плоду тисячу срібних.
12 Мій виноградник, саме мій, переді мною. Тисяча тобі, Соломоне, і двісті тим, які стережуть його плід.
13 Ти сидиш в садах, і приятелі слухають твій голос. Дай мені тебе почути.
14 Біжи, мій коханий, і уподібнися до сарни чи молодого оленя на горах ароматів!