1 Послухайте Мене, острови, і сприймайте народи! Через довгий проміжок часу настане, — говорить Господь. Від лона моєї матері Він назвав моє ім’я
2 і зробив мої уста, наче гострий меч, і сховав мене під покровом Своєї руки, поклав мене, як вибрану стрілу, і охороняє мене у Своєму сагайдаку.
3 Він сказав мені: Ти Мій раб, Ізраїлю, і в тобі Я прославлюся!
4 І я сказав: Даремно я трудився та намарно, і на ніщо віддав я свою силу. Через це мій суд перед Господом, і мій труд перед моїм Богом.
5 А тепер так говорить Господь, Котрий мене створив з лона Своїм рабом, щоб зібрати Якова й Ізраїля. Зібраний буду і прославлюся перед Господом, і мій Бог буде моєю силою.
6 І Він сказав мені: Величним є для тебе називатися Моїм слугою, щоб поставити племена Якова і повернути розпорошених Ізраїля. Ось Я тебе поставив за світло для народів, щоб ти був на спасіння аж до краю землі.
7 Так говорить Господь, Який тебе спас, Бог Ізраїля: Святіть того, хто має за ніщо свою душу, знехтуваного народами рабів-володарів. Царі його побачать, і володарі встануть, і поклоняться йому задля Господа. Бо вірним є Святий Ізраїля, і я Тебе вибрав.
8 Так говорить Господь: У сприятливий час Я тебе вислухав і в день спасіння до тебе закликав, і Я дав тебе на завіт народам, щоб поставити землю і успадкувати спадок пустелі,
9 говорячи тим, хто в кайданах: Вийдіть! — А тим, хто в темряві: Відкрийтеся! І пастимуться на всіх їхніх дорогах, і на всіх стежках — їхнє пасовисько.
10 Вони не зголодніють, і не будуть спраглі, і не уразить їх спека та сонце, але Той, Хто їх милує, потішить і поведе їх поміж джерел води.
11 І поставлю всяку гору, як дорогу, і всяку стежку — їм на пасовисько.
12 Ось ці приходять здалека, ці з півночі, а ці з моря, а інші — із землі персів.
13 Зрадійте, небеса! Нехай розвеселиться земля, хай гори прорвуться радісними вигуками, бо Бог помилував Свій народ і потішив упокорених Свого народу!
14 А Сіон [1] сказала: Господь мене покинув, і Господь забув про мене!
15 Хіба матір забуде свою дитину, щоб не помилувати те, що вийшло з її лона? Якщо ж і жінка це забуде, то Я тебе не забуду! — сказав Господь.
16 Ось на Моїх руках Я накреслив твої стіни, і ти постійно переді Мною.
17 І швидко будеш збудований тими, ким ти був знищений, і ті, хто тебе спустошив, вийдуть з тебе.
18 Здійми довкола свої очі та поглянь на всіх. Ось вони зібралися і прийшли до тебе. Живу Я, — говорить Господь, — бо всіма ними зодягнешся і нарядишся ним, як наречена прикрасою.
19 Адже твоє спустошене й розсипане, і те, що впало, тепер тісні будуть задля тих, хто живе, і від тебе віддаляться ті, які тебе пожирали.
20 Бо скажуть до твоїх вух твої сини, яких ти втратив: Тісне мені місце, зроби мені місце, щоб я проживав!
21 І ти скажеш у своєму серці: Хто мені цих породив? Я ж бездітна і вдова, а цих хто мені вигодував? Я ж залишилася сама, а ці в мене звідки взялися?
22 Так говорить Господь: Ось підійму Свої руки на народи і підійму Свій знак на острови, і нестимуть твоїх синів на грудях, а твоїх дочок візьмуть на плечі,
23 і царі будуть тебе годувати, а володарки будуть твоїми няньками. До землі лицем тобі поклоняться і лизатимуть порох твоїх ніг. І пізнаєш, що Я — Господь, і не засоромишся.
24 Чи забере хтось здобич у велетня? І якщо хтось візьме неправедно в полон, чи врятується?
25 Так говорить Господь: Якщо хтось візьме велетня в полон, то і забере здобич. А хто забере в сильного, — врятується. Я ж судитиму твій суд, і Я визволю твоїх синів.
26 А ті, хто тебе гнобить, їстимуть свою плоть і питимуть, як нове вино, свою кров і сп’яніють, і всяке тіло пізнає, що Я — Господь, Який визволив тебе, і Я підіймаю силу Якова.