1 Горе тим, що зневажають Сіон, і тим, які надіються на гору Самарію. Вони зібрали вершки народів і ввійшли до себе. Доме Ізраїля,
2 перейдіть усі й погляньте, перейдіть звідти до Емата Равви і зійдіть до Ґета чужинців, до найсильніших з усіх цих царств! Хіба їхні околиці більші за ваші околиці?
3 Ви, що молитеся на лихий день, ви, які наближаєтеся і торкаєтеся фальшивих субот,
4 котрі спите на ліжках зі слонової кости і живете розкішно на ваших постелях, їсте козенят з отар і телят з-посеред молочних стад,
5 що плескаєте на голос гусел, вважали за дійсне, а не за минаюче.
6 Ви, що п’єте проціджене вино і намазуєтеся найкращим миром, та не потерпіли ані трохи за побиття Йосифа.
7 Тому тепер полонені будуть владою сильних, і забереться іржання коней з Єфрема.
8 Адже Господь поклявся Собою. Тому що Я гиджуся всією гордістю Якова, Я зненавидів його країни і знищу місто з усіма, що в ньому живуть.
9 І буде, коли залишаться десятеро мужів в одному домі, то помруть, і остануться позосталі,
10 і їхні родичі візьмуть і намагатимуться винести їхні кості з дому. Він же скаже до тих, хто над домом: Чи ще є в тебе? І той відкаже: Ні. І скаже: Мовчи, щоб не називати Господнє Ім’я.
11 Бо ось Господь заповідає і уразить великий дім розломами, а малий дім — тріщинами.
12 Хіба коні ганятимуться по камінню? Чи мовчатимуть з кобилами? Бо ви обернули суд на гнів, і плід праведності — на гіркоту,
13 ви, що радієте нікчемним словом, котрі говорите: Хіба не власною силою маємо роги [1]?
14 Тому що ось Я піднімаю проти вас, доме Ізраїля, народ, і він пригнобить вас, щоб ви не ввійшли до Емата, і аж до західного потоку.