2 Царств 7 глава

Вторая книга Царств
Cовременный перевод WBTC → Переклад Огієнка

Царь Давид жил в своём доме, и Господь дал ему отдых от всех окружавших его врагов.

І сталося, коли цар осів у своєму домі, а Госпо́дь дав йому відпочи́нути від усіх ворогів його навколо,

И сказал тогда царь пророку Нафану: "Я живу в доме кедровом, а ковчег Божий стоит в шатре".

то цар сказав до пророка Ната́на: „Подивися, — я сиджу́ в ке́дровому домі, а Божий ковчег знахо́диться під заві́сою!“

И Нафан ответил царю: "Иди и делай всё, что ты задумал, ибо Господь с тобой".

І сказав Ната́н до царя: „Усе, що в серці твоїм, іди й зроби, бо Госпо́дь з тобою“.

В ту же ночь к Нафану пришло слово Господа. Господь сказал:

І сталося тієї ночі, і було Господнє слово до Ната́на, кажучи:

"Пойди и скажи рабу моему Давиду: "Так говорит Господь: Ты ли тот, кто построит для Меня дом?

„Іди й скажеш до раба Мого, до Давида: Так сказав Господь: Чи ти збудуєш Мені дім на Моє пробува́ння?

Я не жил в доме с того времени, как вывел народ Израиля из Египта и до сегодняшнего дня. Я переходил с места на место, и всегда был в шатре.

Бо Я не пробува́в у домі від дня ви́ведення Мого Ізраїлевих синів з Єгипту й аж до цього дня, але ходив у наметі та в шатрі.

И где бы Я ни ходил со всем израильским народом, Я никогда не просил ни одного из вождей Моего народа, Израиля, построить Мне дом из кедра".

Скрізь, де ходив Я поміж Ізраїлевими сина́ми, чи промовив Я хоч слово з яким із Ізраїлевих племе́н, якому наказав Я пасти́ наро́да Мого, Ізраїля, говорячи: Чому не збудува́ли ви Мені ке́дрового дому?

И теперь скажи рабу моему Давиду: "Так говорит Господь Всемогущий: Я взял тебя от стада, которое ты пас, и сделал тебя вождём Моего народа, Израиля.

А тепер так скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь Саваот: Я взяв тебе з пасови́ська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм, над Ізраїлем.

Я был с тобой везде, куда бы ты ни ходил. Я уничтожил всех твоих врагов. И сейчас Я прославлю имя твоё и сделаю тебя великим среди величайших людей земли.

І був Я з тобою в усьому, де ти ходив, і ви́губив Я всіх ворогів твоїх з-перед тебе, і зробив тобі велике ім'я́, як ім'я́ великих на землі.

Я выберу место для Моего народа, Израиля, и укореню его там, и будет он жить на своём собственном месте и не будет переходить с места на место.

І встановив Я місце для наро́ду Мого, для Ізраїля, і він пробува́тиме на своєму місці, і не буде вже непоко́єний, і кривдники не будуть більше гноби́ти його, як перед тим.

Раньше Я посылал судей вести народ Мой Израиля. Но злые люди приносили им много бед. Этого больше не будет. Я дам тебе отдых от всех твоих врагов и обещаю устроить дом для тебя.

А від того дня, як Я настанови́в суддів над народом Моїм, Ізраїлем, то Я дав тобі мир від усіх ворогів твоїх. І Господь об'являє тобі, що Господь побуду́є тобі дім.

Когда кончатся твои дни и ты будешь лежать с твоими предками, Я сделаю царём одного из твоих детей и укреплю царство его.

Коли ви́повняться твої дні, і ти ляжеш із своїми батьками, то Я поста́влю по тобі насіння твоє, що вийде з утро́би твоєї, і зміцню́ його царство.

Он построит дом Моему имени, и Я возведу его на царский престол на веки вечные.

Він збуду́є дім для Йме́ння Мого́, а Я зміцню́ престола його царства навіки.

Я буду ему отцом, и он будет Мне сыном. Если он согрешит, Я накажу его через других людей. Они будут моим хлыстом.

Я буду йому за Батька, а він буде Мені за сина. Коли він скри́вить дорогу свою, то Я покараю його лю́дською па́лицею та пора́зами лю́дських синів.

Но Я никогда не отниму у него Своей любви, как Я отнял её у Саула, которого Я отверг, когда повернулся к тебе.

Та ми́лість Моя не відхилиться від нього, як відхилив Я її від Саула, якого Я відкинув перед Тобою.

И будет непоколебим дом твой и царство твоё навеки! И престол твой устоит вовеки!""

І буде певним твій дім та царство твоє аж навіки перед тобою. Престол твій бу́де міцно стояти аж навіки!“

Нафан рассказал всё это Давиду. Он пересказал ему все слова этого видения.

Як усі ці слова́, як усе це виді́ння, — так говорив Ната́н до Давида.

Тогда царь Давид пошёл, сел перед Господом и сказал: "Господи, Повелитель мой, почему я так важен для Тебя? Почему моя семья так важна, что Ты меня так возвысил?

Тоді прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й сказав: „Хто я, Господи Боже, і що́ мій дім, що Ти привів мене аж сюди?

Но этого было мало для Тебя, о Господи, Повелитель мой. Ты ещё говорил о будущем дома раба Твоего. Разве Ты всегда так говоришь с людьми?

Та й це ще було мале́ в оча́х Твоїх, Господи Боже, і Ти говорив також про Свого раба в будуччині. А це за зако́ном лю́дським, Господи Боже!

Что ещё я могу Тебе сказать? Ты знаешь раба Твоего, о Господи, Повелитель мой.

І що́ ще більше говори́тиме Давид Тобі? Та Ти знаєш Свого раба́, Господи Боже!

Ты совершаешь эти великие дела потому, что Ты говорил, что сделаешь их, и потому, что Ты хочешь это свершить. И Ты открыл мне, рабу Твоему, что Ты собираешься делать.

Ради сло́ва Свого та за серцем Своїм Ти зробив усю цю вели́чність, звіща́ючи це Своєму рабо́ві.

Господи, Боже, Ты велик, и нет никого, подобного Тебе. Нет Бога, кроме Тебя! Мы слышали о Твоих делах своими собственными ушами.

Тому Ти великий, Господи Боже, бо немає такого, як Ти, і немає Бога, окрім Тебе, згідно з усім, що ми чули своїми уши́ма.

И кто ещё подобен народу Твоему, Израилю, единственному народу на земле, которого Бог спас, чтобы сделать его Своим народом и прославить имя Своё?! Ты совершал великие и прекрасные дела для Твоего народа, который Ты вывел из Египта, освободил от других народов и от их богов.

А який є ще один люд на землі, як Твій народ, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́д, і щоб установити йому Своє́ Йме́ння, — і щоб учинити вам цю вели́чність, — та страшні́ речі для Свого Кра́ю ради наро́ду Свого, якого ви́купив Собі з Єгипту, від людей та від богів його?

Ты сделал народ Израиля Своим собственным народом навеки. И ты, Господи, стал их Богом.

І Ти зміцни́в Собі народ Свій, Ізраїля, — Собі за наро́д аж навіки, і Ти, Господи, став для них за Бога.

А сейчас, Господи Боже, исполни то, что Ты говорил обо мне, Твоём рабе, и моей семье. Сделай мою семью царской семьёй на веки вечные.

А тепер, Господи Боже, затверди аж навіки те слово, що Ти говорив про Свого раба та про дім його, і вчини, як Ти говори́в!

И возвеличится имя Твоё во веки веков. И люди будут говорить: "Господь, Бог Всемогущий, правит над Израилем!" И дом раба твоего Давида будет твёрд перед Тобой!

Нехай буде великим Ім'я́ Твоє аж навіки, щоб говорити: Госпо́дь Савао́т — Бог над Ізраїлем! А дім Твого раба Давида буде міцно стояти перед лицем Твоїм!

О Господь Всемогущий, Бог Израиля, Ты сказал мне, рабу Своему: "Я сделаю твою семью великой". И поэтому я, раб Твой, решился молиться Тебе такой молитвой.

Бо Ти, Го́споди Савао́те, Боже Ізра́їлів, об'яви́в Своєму рабові, говорячи: Збуду́ю тобі дім, тому́ раб Твій здобу́вся на відва́гу помолитися до Тебе цією молитвою!

О Господи, мой Повелитель, Ты — Бог! Твои слова заслуживают доверия, и Ты обещал это благо рабу Твоему.

А тепер, Господи Боже, Ти — Той Бог, а слова́ Твої будуть правдою, і Ти говорив Своєму рабові це добро.

И сейчас, благослови дом раба Твоего, чтобы вечно был он перед Тобой. Ты сам, о Господи, Повелитель мой, говорил это, и благословением Твоим дом раба Твоего будет благословен во веки веков".

А тепер зволь поблагослови́ти дім Свого раба, щоб був навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи Боже, говорив це, і від Твого благослове́ння буде поблагосло́влений навіки дім раба Твого!“

« 6 глава 8 глава »