4 Царств 22 глава

Четвертая книга Царств
Cовременный перевод WBTC → Переклад Огієнка

Иосии было восемь лет, когда он начал своё правление. Он правил в Иерусалиме тридцать один год. Мать его звали Иедида, дочь Адаии, из Боцкафы.

Йосі́я був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі тридцять і один рік. А ім'я́ його матері Єдида, дочка́ Адаї з Боцкату.

Иосия делал то, что Господь считал правильным. Иосия следовал Богу, как его предок Давид. Иосия подчинялся всем заповедям Бога, и не изменил ни одной из них.

І робив він угодне в Господніх оча́х, і ходив усією дорогою свого батька Давида, і не вступався ані праворуч, ані ліворуч.

На восемнадцатый год царствования Иосии царь послал секретаря Шафана, сына Ацалии, сына Мешуллама, в храм Господа. Иосия сказал:

І сталося вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, говорячи:

"Пойди к Хелкии, главному священнику. Скажи ему, что он должен взять деньги, которые люди приносят в храм Господа. Привратники собирают эти деньги у людей.

„Піди до Хілкійї, первосвященика, і нехай перелі́чить те срібло, що зне́сене до Господнього дому, що зібрали від народу сторожі́ поро́га.

Священники должны раздать эти деньги для уплаты рабочим, чтобы они починили храм Господа. Священники должны дать эти деньги начальникам, которые руководят работой в храме Господа.

І нехай дадуть його на руку викона́вцям роботи, поставленим у Господньому домі, а ті нехай дадуть його тим, хто працює в Господньому домі, щоб направляти ушко́дження хра́му, —

Пусть они потратят эти деньги на плотников, каменщиков и каменотёсов, а также на покупку лесоматериалов и тёсаных камней, необходимых для починки храма.

тесляра́м, і будівни́чим, і муляра́м, щоб купувати дерево та те́сане каміння на направу хра́му.

Не считайте деньги, которые вы даёте рабочим. Этим рабочим можно доверять".

Тільки нехай не облічуються з ними про те срібло, що да́не на їхню руку, бо чесно вони роблять“.

Халкия, главный священник, сказал секретарю Шафану: "Смотри, я нашёл книгу закона в храме Господа!" Хелкия дал книгу Шафану, и Шафан прочитал её.

І сказав Хілкійя, первосвященик, до писаря Шафана: „Я знайшов у Господньому домі Книгу Зако́ну!“ І дав Хілкійя ту Книгу Шафанові, і той перечитав її.

Секретарь Шафан пошёл к царю Иосию и рассказал ему, что произошло. Шафан сказал: "Твои слуги собрали все деньги, которые были в храме. Они отдали их людям, которые руководят работой в храме Господа".

І ввійшов писар Шафан до царя, і приніс цареві вістку, і сказав: „Раби твої ви́сипали те срібло, що зна́йдене в домі, і дали́ його на руку виконавцям робо́ти, поставленим у Господньому домі“.

Затем секретарь Шафан сказал царю: "Священник Хелкия дал мне книгу". И Шафан прочитал книгу царю.

І доніс писар Шафан цареві, говорячи: „Священик Хілкійя дав мені книгу“. І Шафан перечитав її перед царем.

Когда царь услышал слова книги закона, он разодрал свои одежды

І сталося, як цар почув слова Книги Зако́ну, то роздер свої шати...

и повелел священнику Хелкии и Ахикаму, сыну Шафана, и Ахбору, сыну Михеину, и секретарю Шафану, и царскому слуге Асаии:

І наказав цар священикові Хілкійї, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїному синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царе́вому слузі, говорячи:

"Пойдите и спросите у Господа, что мы должны делать. Попросите Господа за меня, за народ, за всю Иудею. Спросите о словах в книге, которая была найдена. Господь разгневан на нас, потому что наши предки не слушали слов этой книги. Они не подчинялись всем заповедям, которые были написаны для нас!"

„Ідіть, зверніться до Господа про мене й про народ, та про всього Юду, про слова цієї зна́йденої книги. Великий бо гнів Господній, що запалився на нас за те, що батьки наші не слухалися слів цієї книги, щоб робити все, що написано про нас“.

И пошёл священник Хелкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асаия к женщине-пророчице. Алдама была женой Шаллума, сына Тиквы, сына Хархаса. Он смотрел за одеждой пророков. Алдама жила во второй части Иерусалима. Они пошли и говорили с ней.

І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сто́рожа шат, — вона сиділа в Єрусалимі, на Ново́му Місті, — і говорили до неї.

Алдама сказала им: "Господь, Бог Израиля говорит: "Скажите человеку, который послал вас ко Мне:

А вона сказала до них: „Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Скажіть чоловікові, що послав вас до мене:

Так говорит Господь: Я навожу беды на это место и на людей, которые живут здесь. Это те беды, которые упоминаются в книге, которую читал царь Иосия.

Так говорить Господь: Ось Я наведу́ лихо на оце місце та на ме́шканців його, усі слова́ тієї книги, що читав Юдин цар,

Народ Иудеи оставил Меня, и воскурял фимиам другим богам. Они очень разгневали Меня. Они сделали много идолов. Поэтому я выражаю свой гнев против этого места. Мой гнев будет как огонь, который нельзя погасить!"

за те, що вони покинули Мене, і кадили іншим богам, щоб гніви́ти Мене всім ді́лом своїх рук. І розпали́вся Мій гнів на це місце, — і він не погасне!

Иосия, царь Иудейский, послал вас спросить совета у Господа. Скажите Иосии вот что: "Господь Бог Израиля сказал слова, которые ты слышал. Ты слышал то, что Я сказал об этом месте, и о людях, которые живут здесь.

А Юдиному цареві, що послав вас звернутися до Господа, скажете йому так: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, — ті слова́, які ти чув:

Твоё сердце смягчилось, и ты почувствовал смирение, когда услышал это. Я говорил, что ужасные вещи произойдут с этим местом. Ты разодрал свои одежды, и заплакал, и тогда Я услышал тебя. Господь говорит это.

За те, що зм'я́кло твоє серце, і ти впокори́вся перед Господнім лицем, коли почув, що́ Я говорив про це місце та про ме́шканців його, що вони стануть спусто́шенням та прокля́ттям, і що ти роздер шати свої та плакав перед Моїм лицем, то Я також почув, — говорить Господь.

Я присоединю тебя к твоим предкам. Ты умрёшь, и сойдёшь в могилу свою с миром; и глаза твои не увидят всех бед, которые Я принесу этому месту (Иерусалиму)"". Священник Хелкия, Ахикам, Ахбор, Шафан и Асаия рассказали всё это царю.

Тому́ то Я прилучу́ тебе до батьків твоїх, і ти будеш прилу́чений до гробів своїх у мирі, і очі твої не побачать усього того лиха, що Я наво́джу на оце місце“. І вони прине́сли цю вістку цареві.

« 21 глава 23 глава »