1 І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2 „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3 Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4 Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5 Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6 якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7 і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8 Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9 бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10 отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11 Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12 Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13 отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14 бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15 На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16 Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17 на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19 Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21 аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22 Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“