Есфирь 7 глава

Книга Есфири
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Пришли царь и Аман на пир1 к царице Эсфири.

Так пішов цар із Аманом бенкетувати до цариці Естери.

И снова2 царь, выпив вина, спросил у Эсфири: «О чем ты хотела просить, царица Эсфирь? Всё получишь — хоть половину царства! Скажи, чего желаешь, — и всё будет исполнено!»

Знову на другий день бенкетування з вином сказав цар до Естери: «Яке твоє бажання, царице Естеро? Воно буде вдоволене тобі! Яка твоя просьба? Навіть і до половини царства, і вона буде виконана!»

«Если снискала я твое благоволение, о царь, — отвечала царица Эсфирь, — и если это угодно царю, то да будет дарована мне моя жизнь — таково мое желание! — вместе с жизнью моего народа — такова моя просьба!

Тоді цариця Естера у відповідь сказала: «Коли я, царю, знайшла ласку в твоїх очах і коли цареві довподоби, нехай буде дароване мені моє життя за моїм бажанням і народові моєму на мою просьбу;

Я и мой народ проданы на уничтожение, обречены на убийство и истребление! Если бы нас продали лишь в рабство, я бы смолчала — из-за такой беды не стоило бы тревожить царя!»3

бо ми, я і народ мій, видані, щоб нас вигубити, повбивати й винищити. Коли б ми були запродані як раби та як рабині, то я мовчала б, бо це лихо не спричинило б шкоди для царя!»

«Кто он? — спросил царь Ксеркс у царицы Эсфири. — Где он, тот, кто осмелился задумать такое?»

На це цар відповів цариці Естері: «Хто він такий і де він, що наважився в своєму серці таке зробити?»

«Вот он, — отвечала Эсфирь, — наш гонитель и враг — злобный Аман!» И Аман затрепетал от страха перед царем и царицей.

Естера відповіла: «Ворог і гнобитель — оцей злющий Аман!» І затрусивсь Аман від страху перед царем і царицею.

Царь в ярости встал от трапезы, за которой пил вино, и вышел в дворцовый сад, а Аман остался умолять царицу Эсфирь о пощаде, так как видел, что царь уже решил его участь.4

Тоді цар розгніваний устав від бенкету й пішов у сад біля палацу, а Аман, зоставшися, заходивсь благати царицю Естеру за своє життя, бо зрозумів, що від царя йому була призначена загибель.

Царь возвратился из дворцового сада в комнату, где они пировали, и видит: Аман припал к ложу, на котором возлежала Эсфирь. «Он еще и царицей хочет при мне овладеть, прямо у меня в доме!» — воскликнул царь. Слово слетело с уст царя — и Аману накрыли лицо.

Як же цар повернувся з саду, що коло палацу, в дім бенкету, Аман припав був до лежанки, де була Естера. Цар скрикнув: «Невже він хоче знасилувати ще й царицю в мене вдома?» Тільки що вийшло те слово з уст царя, а вже й накрили Аманові лице.

Харвона, один из царедворцев, служивших царю, сообщил: «А ведь Аман приготовил деревянный столб, чтобы повесить на нем Мардохея, чьи слова спасли царю жизнь: столб этот, высотой в пятьдесят локтей, стоит прямо перед домом Амана». На том столбе царь и велел повесить Амана.

І сказав Харвона, один з присутніх скопців царських: «Он і шибениця стоїть у домі Амана, 50 ліктів заввишки, що її Аман приготував на Мардохея, який сказав був добре слово для царя!» Цар звелів: «Повісьте його на ній!»

И повесили его на том самом столбе, который он приготовил для Мардохея. И ярость царя утихла.

І повісили Амана на шибениці, що він споготовив для Мардохея, і вгамувався гнів царський.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Букв.: пить.

2 [2] — Букв.: на второй день.

4 [3] — Или: эта беда не стоила бы беспокойства царя; или: не принесла бы ущерба царю.

7 [4] — Букв.: зло (уже) было определено для него царем.

« 6 глава 8 глава »