1 Попрощавшись із старійшинами, ми попливли прямим курсом на острів Кос, наступного дня на Родос, а звідти вирушили у Патару.
2 Там ми зійшли на борт корабля, який прямував до Фінікії.
3 Ми залишили по лівому борту Кіпр і попливли до Сирії. Ми пристали в Тирі, тому що там нам треба було розвантажити корабель.
4 У тому місті ми знайшли Ісусових учнів і залишалися з ними протягом семи діб. Вони застерігали Павла, щоб той не ходив до Єрусалиму, бо Дух Святий попередив їх.
5 Як час наш там вийшов, вирушили ми далі. Всі віруючі з жінками своїми й дітьми пішли проводжати нас аж за місто. І там на березі стали ми на коліна й молилися.
6 З усіма попрощавшись, ми сіли на корабель, а вони розійшлися по домівках.
7 З Тира ми продовжили нашу подорож і пристали до берега у Птолемаїді. Привітавши братів, ми пробули з ними цілий день.
8 Наступного дня, вирушивши в путь, дісталися ми до Кесарії. Коли ми прийшли до оселі проповідника Благовісті Пилипа, одного з сімох обраних на особливу службу, [55] то в нього й зупинилися.
9 В нього були чотири незаміжні дочки, які мали дар пророкування.
10 Через кілька днів прийшов туди пророк на ім’я Аґав із Юдеї.
11 Підійшовши до нас, він узяв пасок Павла, зв’язав собі руки й ноги і сказав: «Ось що каже Святий Дух: „Отак юдеї у Єрусалимі зв’яжуть чоловіка, якому належить цей пасок. Вони видадуть його поганам”».
12 Почувши це, і ми, і всі люди, які зібралися, почали благати Павла не йти до Єрусалиму.
13 На те Павло відповів: «Що ви робите, навіщо плачете, надриваючи моє серце? Я ж готовий не тільки бути зв’язаним, а й життя віддати в Єрусалимі за Господа Ісуса!»
14 Переконати його було неможливо, то ми й перестали вмовляти, сказавши: «Нехай буде воля Господня».
15 Згодом ми зібралися й подалися до Єрусалиму.
16 Дехто з Ісусових учнів із Кесарії пішли з нами й привели нас до Мнасона, в якого ми мали зупинитися. Це був чоловік з Кіпру, один з перших послідовників Христа.
17 Коли прибули ми до Єрусалиму, брати і сестри радо привітали нас.
18 Наступного дня Павло і всі ми пішли до Якова, де зібралися всі старійшини.
19 Він привітав їх і докладно розповів про те, що зробив Бог через його служіння серед поган.
20 Почувши Павлову розповідь, старійшини хвалили Бога й сказали Павлові: «Брате, ти бачиш, як багато тисяч юдеїв повірило в Ісуса, і всі вони старанно дотримуються Закону Мойсея.
21 Їм розповідали, що ти вчиш усіх юдеїв, які живуть серед поган, не слідувати Мойсеєвому вченню, що навчаєш не робити обрізання дітям і не дотримуватися звичаїв народу нашого.
22 Як же бути? Вони напевне дізнаються, що ти прийшов.
23 Тож зроби так, як ми тобі радимо. Серед нас є чотири чоловіки, які дали обітницю [56] Богу.
24 Візьми та пройди з ними обряд очищення,[57] заплати за них, щоб могли вони поголити голови.[58] Тоді всі дізнаються, що неправдиві чутки про тебе, і що ти якраз дотримуєшся Закону Мойсея.
25 А щодо віруючих поган, то ми надіслали їм листа з таким закликом:
„Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”».
„Утримуйтеся від їжі, що була принесена в жертву бовванам, від крові та м’яса задушених тварин і від розпусти”».
26 Тоді Павло взяв з собою тих чоловіків і наступного дня пройшов з ними обряд очищення. Потім він пішов у Храм, щоб оголосити, коли скінчаться дні очищення і коли за кожного з них буде принесено пожертву.
27 По закінченні тих семи днів, деякі юдеї з Малої Азії побачили його в Храмі. Вони підбурили увесь натовп й схопили його,
28 вигукуючи: «Народ ізраїльський, допоможи нам! Це той чоловік, який навчає всіх і повсюди виступає проти Закону Мойсея, нашого народу і Храму Божого. А тепер він навіть привів у Храм поган, і тим осквернив святе місце».
29 Бо перед тим вони бачили Павла з Трохимом із Ефеса й подумали, що Павло привів його в Храм.
30 Усе місто збурилося, і звідусіль збігалися люди. Схопивши Павла, вони витягли його з Храму й негайно зачинили браму.
31 У той час, коли юдеї намагалися вбити Павла, до командира римської армії, розташованної в Єрусалимі, дійшла звістка про те, що все місто було охоплене заколотом.
32 Він негайно взяв кілька воїнів та офіцерів [59] і побіг туди. Побачивши командира і його солдатів, юдеї перестали бити Павла.
33 Командир підійшов до Павла й заарештував його, наказавши воїнам зв’язати його двома ланцюгами. Потім він запитав Павла, хто він такий і що вчинив.
34 З натовпу одні люди вигукували одне, інші — інше. І оскільки командир не міг з’ясувати через безладдя, що таки насправді трапилося, то наказав відвести Павла до фортеці.
35 Коли Павло підійшов до сходів, воїни змушені були його нести, щоб захистити від розлюченого натовпу.
36 Юрба йшла за ними, вигукуючи: «Смерть йому!»
37 Коли вони майже завели його до фортеці, Павло звернувся до командира зі словами: «Чи можна вам щось сказати?»
Командир промовив: «Ти говориш грецькою?
Командир промовив: «Ти говориш грецькою?
38 Чи ти не той єгиптянин, який нещодавно вчинив заколот і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?»
39 Павло відповів: «Я юдей із Тарса в Кілікії, громадянин славного міста. Прошу тебе, дай мені можливість поговорити з народом».
40 І коли той дав дозвіл, Павло став на сходах і зробив знак рукою людям. Після того юрба заспокоїлась, і він звернувся до них арамійською мовою.
Нашли в тексте ошибку? Выделите её и нажмите:
Ctrl + Enter
Дії святих апостолів, 21 глава. Сучасний переклад.
Обратите внимание. Номера стихов — это ссылки, ведущие на раздел со сравнением переводов, параллельными ссылками, текстами с номерами Стронга. Попробуйте, возможно, вы будете приятно удивлены.