1 Сталося ж, коли Ісаак постарів і зір його ослаб, то покликав він свого старшого сина Ісава, та й сказав йому: Сину мій! А той відповів: Ось я.
2 Він же промовив: Ось я зістарівся і не знаю дня моєї смерті.
3 Тому візьми тепер свою зброю, сагайдака та лука, і піди на рівнину, і вполюй мені дичини,
4 приготуй мені страву, яку я люблю, і принеси мені, щоб я попоїв, аби моя душа поблагословила тебе, перш ніж я помру.
5 А Ревека почула, що говорив Ісаак своєму синові Ісаву. Тож пішов Ісав на рівнину вполювати дичину для свого батька,
6 а Ревека сказала Якову, своєму молодшому синові: Слухай-но, я почула, як твій батько говорив твоєму братові Ісаву, кажучи:
7 Принеси мені дичини і приготуй мені страву, щоби, попоївши, поблагословив я тебе перед Господом, перш ніж помру.
8 Тому послухай тепер мене, сину, що я тобі наказую.
9 Піди до отари, принеси мені звідти двоє молодих та гарних козенят, і я твоєму батькові приготую з них страву, яку він любить.
10 Ти занесеш своєму батькові й він попоїсть, — аби поблагословив тебе твій батько, перше ніж помре.
11 Та Яків сказав своїй матері Ревеці: Брат мій Ісав — волохатий чоловік, а я — чоловік гладкошкірий.
12 Ану ж, обмацає мене мій батько — і буду перед ним як той кепкун! Тож накличу на себе прокляття, а не благословення.
13 А мати сказала йому: На мені твоє прокляття, сину; лише послухайся мого голосу та піди й принеси мені.
14 Він, пішовши, взяв і приніс матері, а його мати приготувала страву, яку любив його батько.
15 Тоді Ревека, взявши гарний одяг свого старшого сина Ісава, котрий був у неї в хаті, одягнула свого молодшого сина Якова;
16 козлячими шкурами вона обмотала його руки і гладку його шию,
17 дала в руки свого сина Якова страву і хліб, що приготувала,
18 і той відніс своєму батькові, та й сказав: Батьку! Він же відізвався: Ось я. Хто ти, дитино?
19 А Яків сказав батькові: Я Ісав, твій первенець! Я зробив так, як ти мені сказав; уставай, сядь і їж мою дичину, аби мене поблагословила твоя душа.
20 Ісаак же сказав своєму синові: Як це ти так швидко знайшов, сину? Той же відповів: Те, що дав Господь, Бог твій, переді мною.
21 Тоді Ісаак сказав Якову: Підійди ближче до мене, сину, і я тебе обмацаю, — чи ти мій син Ісав, чи ні.
22 Тож Яків підійшов до свого батька Ісаака, і той обмацав його, та й сказав: Голос — це голос Якова, а руки — руки Ісава.
23 І не впізнав його, бо його руки були волохаті, як руки його брата Ісава; і поблагословив його.
24 І запитав: Чи ти мій син Ісав? Той відповів: Я.
25 Принеси мені й попоїм твоєї дичини, сину, — промовив він, — щоб поблагословила тебе моя душа. І той приніс йому, і він попоїв; і приніс йому вина, і він випив.
26 Тоді Ісаак, його батько, сказав йому: Підійди ближче до мене і поцілуй мене, сину.
27 Тож наблизившись, він поцілував його, а той понюхав запах його одягу і поблагословив його, та й сказав: Ось запах мого сина — як запах багатого поля, котре Господь поблагословив.
28 І нехай дасть тобі Бог від небесної роси, і від багатства землі, і багато пшениці та вина.
29 І хай тобі служать народи, і хай поклоняться тобі князі. Будь володарем над своїми братами, і тобі хай поклоняться сини твого батька. Хто проклинає тебе — проклятий; хто тебе благословляє — благословенний.
30 І сталося, коли закінчив Ісаак благословляти свого сина Якова, — це сталося, коли відійшов Яків від обличчя свого батька Ісаака, — то прийшов із полювання його брат Ісав.
31 Приготував і він їжу та приніс своєму батькові, і сказав батькові: Встань, мій батьку, і їж дичину свого сина, аби мене поблагословила твоя душа.
32 І озвався до нього його батько Ісаак: Хто ти? А той відповів: Я твій син-первенець Ісав.
33 Ісаака охопив надзвичайно великий жах, і він сказав: Хто ж тоді зловив дичину і приніс мені? І, перш ніж ти прийшов, я з’їв усе і його поблагословив, — тож буде благословенним!
34 Сталося ж, коли почув Ісав слова свого батька Ісаака, то закричав дуже гучним і пронизливим голосом, вигукнувши: Поблагослови ж і мене, батьку!
35 Та він сказав йому: Твій брат прийшов і обманом забрав твоє благословення.
36 А той сказав: Справедливо дано йому ім’я Яків. Адже ось уже вдруге він обманув мене: забрав моє первородство, а тепер забрав і моє благословення. І сказав Ісав своєму батькові: Чи не залишилося і мені благословення, батьку?
37 У відповідь Ісаак сказав Ісаву: Якщо я зробив його паном над тобою, а всіх його братів я зробив його слугами і забезпечив його пшеницею і вином, то що для тебе зроблю, сину?
38 Та Ісав запитав свого батька: Чи в тебе є одне благословення, батьку? Поблагослови ж і мене, батьку! Коли Ісаак розчулився, Ісав голосно заволав і заплакав.
39 А у відповідь Ісаак, його батько, сказав йому: Ось, від багатства землі та від небесної роси згори буде твоє житло.
40 Ти житимеш зі свого меча і служитимеш своєму братові. Але буде й так, що колись зламаєш і скинеш його ярмо зі своєї шиї.
41 І став ворогувати Ісав з Яковом — через благословення, яким його поблагословив його батько. А про себе Ісав сказав: Хай пройдуть дні жалоби за моїм батьком, і тоді я вб’ю мого брата Якова.
42 Та Ревеці передали слова її старшого сина Ісава. Тож вона, пославши, покликала свого молодшого сина Якова, та й сказала йому: Ось твій брат Ісав погрожує вбити тебе.
43 Тому тепер, сину, послухай мого голосу: піднявшись, втікай до Месопотамії, до мого брата Лавана, у Харан.
44 І поживи з ним деякий час, поки не пройде лють
45 і гнів твого брата на тебе, — він забуде те, що ти йому заподіяв! А тоді, пославши, я приведу тебе звідти… Щоби часом за один день не залишилася я без дітей — без вас обох.
46 А Ісаакові Ревека сказала: Набридло мені життя через дочок Хетових синів. Якщо візьме Яків дружину з дочок цієї землі, — то навіщо мені жити?