1 І згадав Бог Ноя, усіх звірів, усю худобу, усіх птахів і всіх плазунів, які були з ним у ковчезі, тож навів Бог вітер на землю, — і вода спинилася:
2 джерела безодні та загати небесні закрилися, і дощ перестав лити з неба.
3 Вода почала спадати й сходити із землі, — після ста п’ятдесяти днів почала спадати та зменшуватися вода.
4 А сьомого місяця, двадцять сьомого дня місяця ковчег сів на Араратських горах.
5 Вода ж, відступаючи, спадала до десятого місяця. А одинадцятого місяця, першого дня місяця, з’явилися вершини гір.
6 І сталося, що після сорока днів відчинив Ной віконце ковчега, яке зробив,
7 і випустив крука, щоби побачити, чи відступила вода. І вилетівши, той не повернувся, доки не висохла вода наповерхні землі.
8 А після нього він послав голубку, щоби побачити, чи зійшла вода з поверхні землі.
9 Та голубка, не знайшовши спочинку для своїх ніг, повернулася до нього, до ковчега, бо вода була на всій поверхні всієї землі; простягнувши свою руку, він узяв і впустив її до себе в ковчег.
10 Почекавши ще наступних сім днів, він знову послав голубку з ковчега;
11 під вечір голубка повернулася до нього, вона мала у своєму дзьобі оливкову галузку з листям. Тож дізнався Ной, що зійшла вода із землі.
12 І, почекавши ще інших сім днів, знову послав голубку, і вона вже більше до нього не повернулася.
13 І сталося на шістсот першому році життя Ноя, першого місяця, першого дня місяця: зійшла вода із землі. Тож розкрив Ной верх ковчега, якого зробив, і побачив, що зійшла вода з поверхні землі.
14 А другого місяця, двадцять сьомого дня місяця земля висохла.
15 І звернувся Господь Бог до Ноя, кажучи:
16 Вийдіть з ковчега: ти, твоя дружина, твої сини і дружини твоїх синів із тобою!
17 І всіх звірів, які з тобою, кожну істоту — від птахів аж до худоби, і всіх плазунів, які повзають по землі, — виведи із собою. Тож зростайте і розмножуйтеся на землі.
18 І вийшов Ной та його дружина, його сини та дружини його синів із ним,
19 і всі звірі, уся худоба, усякий птах і всякий плазун, який рухається по землі: за своїм родом вони вийшли з ковчега.
20 І збудував Ной жертовник Богові. Він узяв з усієї чистої худоби та з усіх чистих птахів і приніс всепалення на жертовнику.
21 І сприйняв Господь Бог приємний запах, і сказав Господь Бог, розкаявшись: Не буду більше проклинати землю через діла людей, бо розум людини пильно звернений до зла змолоду; тому більше не знищуватиму кожну живу істоту, так, як Я вчинив.
22 У всі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і весна, день і ніч не припиняться.