1 Побачила ж Рахиль, що не народила дитини Якову, і сповнилася заздрощів Рахиль до своєї сестри, і промовила до Якова: Дай мені дітей! Якщо ж ні — я помру!
2 Тоді Яків обурився на Рахиль і сказав: Хіба ж я замість Бога, Який позбавив тебе плоду лона?
3 А вона сказала Якову: Ось моя рабиня Вала; увійди до неї, — і народить на мої коліна, тож матиму і я дітей від неї.
4 І вона дала йому свою рабиню Валу — за дружину, і Яків увійшов до неї.
5 Вала, рабиня Рахилі, завагітніла й народила Якову сина.
6 І сказала Рахиль: Бог присудив на мою користь, і почув мій голос, і дав мені сина. Тому-то й дала йому ім’я — Дан [1].
7 І завагітніла знову Вала, рабиня Рахилі, і народила другого сина Якову.
8 І сказала Рахиль: Підтримав мене Бог: я змагалася з моєю сестрою — і перемогла. Тож дала йому ім’я — Нефталим [2].
9 Побачила ж Лія, що перестала народжувати, і взяла свою рабиню Зелфу, і дала її Якову за дружину.
10 Яків увійшов до неї — і Зелфа, Ліїна рабиня, завагітніла і народила Якову сина.
11 Тож сказала Лія: Яке щастя! І вона дала йому ім’я — Ґад [3].
12 І ще завагітніла Зелфа, Ліїна рабиня, і знову народила Якову — другого сина.
13 А Лія сказала: Я щаслива, бо жінки називатимуть мене блаженною. І дала йому ім’я — Асир [4].
14 Якось вийшов Рувим у дні жнив пшениці й знайшов у полі мандраґорові яблука; він приніс їх своїй матері Лії. А Рахиль сказала Лії: Дай мені мандраґорових яблук твого сина.
15 Та Лія сказала: Хіба не досить тобі того, що ти забрала мого чоловіка? Невже ще й мандраґорові яблука мого сина забереш? А Рахиль відповіла: Гаразд, нехай за мандраґорові яблука твого сина цієї ночі він спить з тобою.
16 Прийшов же Яків увечері з поля, а Лія вийшла йому назустріч, та й сказала: Сьогодні заходь до мене, бо я найняла тебе за мандраґорові яблука мого сина. Тож тієї ночі він спав з нею.
17 І Бог вислухав Лію, і вона завагітніла, і народила Якову п’ятого сина.
18 І сказала Лія: Бог винагородив мене за те, що я дала мою рабиню своєму чоловікові. І дала йому ім’я — Іссахар, тобто Винагорода.
19 І знову завагітніла Лія, і народила Якову шостого сина.
20 І сказала Лія: Обдарував мене Бог чудовим даром. Саме тепер вибере мене мій чоловік, бо я народила йому шістьох синів. І дала йому ім’я — Завулон.
21 А після цього народила дочку і дала їй ім’я — Діна.
22 Згадав же Бог Рахиль, і Бог вислухав її, і відкрив її лоно.
23 Завагітнівши, вона народила Якову сина. І сказала Рахиль: Бог зняв з мене ганьбу;
24 і дала йому ім’я — Йосиф [5] , кажучи: Нехай додасть мені Бог іншого сина.
25 Сталося ж: коли народила Рахиль Йосифа, то Яків сказав Лаванові: Відпусти мене, щоб я відійшов у свою місцевість і до свого краю.
26 Віддай моїх дружин і дітей, задля яких я на тебе працював, щоб я пішов. Бо ти знаєш ту примусову роботу, котру я відробив тобі.
27 А Лаван сказав йому: Якщо я знайшов у тебе ласку… адже через знамення я побачив, що поблагословив мене Бог з твоїм приходом.
28 Визнач мені, скільки тобі платити, — і я дам.
29 А Яків йому сказав: Ти знаєш, як для тебе я працював, і скільки було твоєї худоби зі мною.
30 Адже мало було того, що належало тобі до мого приходу, а стало численним, і поблагословив тебе Господь з моїм прибуттям. А тепер, коли я подбаю за власний дім?
31 А Лаван запитав його: Що тобі дати? Не давай мені нічого, — відповів йому Яків, — я знову пастиму і стерегтиму твоїх овець, якщо зробиш мені те, що я скажу:
32 Сьогодні обійди свою отару й вилучи звідти кожну рябу овечку з-поміж овець і кожну чисто білу та крапчасту тварину між козами. Оце буде моя платня.
33 І завтра свідчитиме про мене моя праведність, бо моя платня буде перед тобою; усе, що не крапчасте або чисто біле серед кіз та рябе серед овець, — те мною вкрадене.
34 А Лаван йому сказав: Нехай буде за твоїм словом.
35 І відділив того дня рябих і чисто білих козлів, і всі рябі та чисто білі кози, і все, що мало в собі біле, а все, що серед баранів було рябе, дав у руки своїх синів.
36 І розділив їх з Яковом відстанню в три дні ходи. Яків же пас ту отару Лавана, яка залишилася.
37 Взяв собі Яків зеленого галуззя з тополі, з мигдалевого дерева і з платана; нарізав Яків білих пасів, здираючи зелену кору; на галузках появлялося те, що набіло обстругане — полосате.
38 І поклав палиці, котрі обстругав, у жолоби для води, щоб як вівці прийдуть пити біля палиць, то під час водопою
39 вівці паруватимуться при галузках. І народжували вівці чисто білих, крапчастих і крапчасто-рябих ягнят.
40 Яків розділив ягнят, а перед вівцями поставив чисто білого барана і також кожне крапчасте з ягнят. І відділив собі отари окремо — не змішував їх з вівцями Лавана.
41 Сталося ж, що в час, коли вівці парувалися і зачинали, Яків клав палиці перед вівцями в коритах, щоб вони парувалися перед палицями.
42 А коли вівці дали приплід, — палиць вже не клав. Тож непозначені належали Лаванові, а позначені — Якову.
43 І надзвичайно розбагатів той чоловік — і було в нього багато худоби і волів, рабів і рабинь, верблюдів і ослів.