1 І сказав Господь Мойсеєві: Увійди до фараона й промов до нього: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб поклонився Мені!
2 Якщо ти все ж таки не побажаєш відпустити Мій народ, але й надалі будеш його затримувати,
3 то ось Господня рука буде на твоїй худобі, яка на рівнинах: на конях, на ослах, на верблюдах, на волах і на вівцях, — дуже велика моровиця.
4 І дивовижну різницю зроблю Я на той час між худобою єгиптян і худобою Ізраїльських синів, — з усього згаданого не загине те, щоналежить синам Ізраїля!
5 Бог визначив точний час, кажучи: Завтра Господь виконає на землі те, що проголосив.
6 І наступного дня Господь здійснив те, що проголосив, — і вся худоба єгиптян вимерла, а з тварин Ізраїльських синів не пропало нічого.
7 А коли фараон побачив, що з тварин синів Ізраїля не загинуло нічого, то серце фараона стало нечуйним, і він народ не відпустив.
8 Тож Господь сказав Мойсеєві та Ааронові, промовляючи: Візьміть собі повні жмені сажі з печі, і нехай підкине її Мойсей до неба перед фараоном і перед його слугами,
9 і нехай стане курява на всій Єгипетській землі, і будуть на людях і на тваринах струпи та болячки, що утворяться як на людях, так і на тваринах, — в усій Єгипетській землі.
10 Тож він узяв сажі з печі перед фараоном, і підкинув її Мойсей до неба, і вона обернулася на струпи й болячки, що утворилися як на людях, так і на тваринах.
11 А чаклуни не могли стояти перед Мойсеєм через струпи, оскільки і на чародіях були струпи, і в усій Єгипетській землі.
12 Та Господь учинив непоступливим серце фараона, і той не послухав їх, — як і заповів Господь Мойсеєві.
13 Тоді Господь промовив до Мойсея: Встань рано на світанку, явись до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонилися,
14 бо в цей час Я посилаю всі Мої кари у твоє серце і твоїх слуг, і твого народу, щоб ти знав, що немає іншого, як Я, на всій землі!
15 Адже тепер, коли підійму руку, то уражу тебе і твій народ смертю, і знищений будеш із землі.
16 І для цього ти був збережений, щоб Я на тобі показав Мою силу і щоб Моє Ім’я було розголошене по всій землі.
17 А ти, однак, усе ще намагаєшся не відпустити Мій народ.
18 Ось, Я пошлю в цю пору завтра дуже великий град, якого ще не було в Єгипті з того дня, відколи його засновано, і до сьогодні.
19 Отже, тепер поквапся позаганяти свою худобу і все те, що належить тобі на рівнині. Тому що всі люди й тварини, які перебуватимуть на рівнині й не підуть під накриття, — упаде на них град, і вони загинуть.
20 Ті з рабів фараона, хто побоявся Господнього слова, зігнали свою худобу під накриття.
21 А ті, хто не зважив розумом на Господнє слово, залишили худобу на рівнині.
22 І сказав Господь Мойсеєві: Простягни свою руку до неба — і випаде град на всій Єгипетській землі: на людей, на худобу і на всю рослинність, що на землі.
23 Тож Мойсей простягнув руку до неба, — і Господь послав громи і град, і вогонь проносився по землі. Господь послав град на всю Єгипетську землю.
24 І падав град, і спалахував вогонь серед граду. А то був дуже-дуже великий град — такого не було в Єгипті, відколи народ постав у ньому.
25 І на всій Єгипетській землі град побив усе — від людини до худоби; і побив град усю рослинність, що на полі, і всі дерева, які на рівнинах, град знищив.
26 Граду не було тільки в землі Ґесем, де жили сини Ізраїля.
27 Тож фараон послав, аби покликали Мойсея та Аарона, і сказав їм: Згрішив я тепер. Господь — праведний, а я та мій народ — неправедні.
28 Отже, помоліться за мене Господу, і хай припиняться Божі громи, град і вогонь! Я відпущу вас, — ви не будете більше тут залишатися.
29 Та Мойсей сказав йому: Як тільки вийду з міста, я підійму свої руки до Господа, і громи припиняться, і більше не буде граду й дощу, — щоб ти пізнав, що Господня земля.
30 І ти, і твої раби — я переконаний — ще не боїтеся Господа.
31 Льон і ячмінь були побиті, бо ячмінь колосився, а льон цвів.
32 А пшениця і жито не були побиті, оскільки були пізні.
33 Мойсей вийшов від фараона поза місто і підняв руки до Господа, — громи та град припинилися, і дощ більше не падав на землю.
34 Коли фараон побачив, що дощ, град і громи перестали, то продовжував грішити. І непоступливим стало серце його і його слуг.
35 І стало кам’яним серце фараона, і він не відпустив Ізраїльських синів, — як і сказав Господь Мойсеєві.