1 І сказав Господь Мойсеєві: Іди, виходь звідси, — ти і твій народ, який ти вивів з Єгипетської землі, — в землю, про яку Я поклявся Авраамові, Ісаакові та Якову, кажучи: Вашим нащадкам дам її.
2 Я ж пошлю Мого ангела перед тобою, і він вижене аморейця, хета, ферезейця, ґерґесейця, евейця і євусейця,
3 і введе тебе в землю, що тече молоком і медом. Оскільки Я не піду з тобою, бо ти є народом упертим, — аби не винищив тебе по дорозі.
4 І народ, почувши ці зловісні слова, засумував в одязі смутку.
5 Тож Господь сказав Ізраїльським синам: Ви — народ упертий. Глядіть, аби Я не навів на вас іншої пошесті й не винищив вас! А тепер зніміть ваш пишний одяг і прикраси, і Я покажу тобі, народе, що вчиню з тобою.
6 І сини Ізраїля зняли свої прикраси і наряди, від часу перебування біля гори Хорив.
7 А Мойсей, узявши свій намет, поставив поза табором — далеко від табору, і він названий був наметом свідчення. І було, що кожний, хто шукав Господа, виходив до намету поза табір.
8 Коли ж виходив Мойсей до намету, то весь народ, кожний стояв біля входу свого намету, дивлячись, і всі стежили, як відходив Мойсей, доки він не входив у намет.
9 А коли Мойсей входив у намет, то хмарний стовп опускався і ставав над входом у намет, і Господь говорив з Мойсеєм.
10 І весь народ бачив хмарний стовп, який стояв біля входу в намет. І, стоячи, весь народ поклонявся — кожний від входу свого намету.
11 І промовляв Господь до Мойсея віч-на-віч, так, як хтось спілкується зі своїм приятелем. І він повертався до табору. А його слуга, юнак Ісус, син Навина, не виходив з намету.
12 І сказав Мойсей Господу: Ось Ти мені кажеш: Веди цей народ! Ти ж не об’явив мені, кого пошлеш зі мною. Ти ж мені сказав: Знаю тебе понад усіх! — і: Ти маєш милість в Мене.
13 Тому, коли я знайшов милість перед Тобою, то покажи мені Себе, щоб я явно побачив Тебе, аби я знайшов милість перед Тобою, і щоб пізнав я, що ці люди є Твоїм народом.
14 А Він говорить: Я Сам ітиму перед тобою і дам тобі відпочинок.
15 Мойсей же каже Йому: Якщо Сам Ти не підеш, то не виводь мене звідси.
16 А як стане дійсно відомо, що я знайшов милість перед Тобою, — я і Твій народ, — якщо не тим, що Ти йтимеш разом з нами? І таким чином прославимося, — я і Твій народ, — понад усякий народ, який є на землі.
17 І Господь сказав Мойсеєві: Я зроблю тобі за цим словом, яке ти сказав, бо ти знайшов милість переді Мною, і Я пізнав тебе понад усіх.
18 А той каже: Покажи мені Твою славу!
19 І Він сказав: Я пройду перед тобою в Моїй славі та проголошу Моє Ім’я перед тобою: Господь. І помилую того, до кого милостивий, і виявлю милосердя тому, до кого милосердний.
20 Та Мого обличчя ти побачити не зможеш, — сказав Він, — оскільки людина не може побачити Моє обличчя і залишитися живою.
21 І промовив Господь: Ось місце біля Мене: ти стоятимеш на скелі.
22 Коли ж проходитиме слава Моя, то Я поміщу тебе в розщелині скелі й покрию тебе Моєю рукою, доки не пройду.
23 І заберу руку, і тоді побачиш Мене ззаду, а Моє обличчя не буде тобі показане.