1 А Мойсей пас овець свого тестя Йотора, мадіямського жерця. Якось він погнав овець у пустелю і прийшов до гори Хорив.
2 Тут йому з’явився Господній ангел у полум’ї вогню з куща. Він бачить, що кущ охоплений полум’ям, та кущ не згоряє.
3 Тож Мойсей сказав: Піду і гляну на це величне явище, — чому не згоряє кущ?
4 Коли ж Господь побачив, що він підходить подивитися, то Господь звернувся до нього з куща, промовляючи: Мойсею, Мойсею! Він же відгукнувся: Що таке?
5 Не наближайся сюди, — сказав Він, — зніми взуття зі своїх ніг, бо місце, на яке ти став, це — свята земля!
6 І Він продовжував говорити до нього: Я — Бог твого батька, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! А Мойсей відвернув своє обличчя, оскільки не наважувався глянути на Бога.
7 Та Господь сказав Мойсеєві: Я дійсно побачив [1] пригноблення Мого народу, який у Єгипті, і почув Я їхнє голосіння через утиски наглядачів, — адже Я знаю їхній біль.
8 Тож Я зійшов визволити їх з рук єгиптян і вивести їх з тієї землі, і привести їх до доброї та просторої землі — в землю, що тече молоком і медом, до місця ханаанців, хетів, аморейців, ферезейців, евейців, ґерґесейців і євусейців.
9 І ось тепер голосіння синів Ізраїля дійшло до Мене, і Я побачив гніт, яким єгиптяни гноблять їх.
10 А тепер іди! Я посилаю тебе до фараона, єгипетського царя, — і ти виведеш Мій народ, синів Ізраїля, з Єгипетської землі.
11 Та Мойсей промовив до Бога: Хто я такий, щоб іти до фараона, єгипетського царя, і вивести Ізраїльських синів з Єгипетської землі?
12 А Бог сказав Мойсеєві, запевняючи: Я буду з тобою! І ось тобі ознака, що Я тебе посилаю: Коли ти виведеш Мій народ з Єгипту, тоді ви поклонитеся Богові на цій горі.
13 Тоді Мойсей промовив до Бога: Ось, я піду до Ізраїльських синів і скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас. А мене запитають: Яке Його Ім’я? Що я їм скажу?
14 І сказав Бог Мойсеєві: Я є Той, Хто Є. Так скажеш синам Ізраїля, — продовжив Він, — Той, Хто Є, — послав мене до вас!
15 І ще сказав Бог Мойсеєві: Так скажеш Ізраїльським синам: Господь, Бог ваших батьків, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, послав мене до вас. Це є Моє вічне Ім’я і пам’ять з роду в рід.
16 Отже, піди збери раду старійшин із синів Ізраїля і скажи їм: Мені з’явився Господь, Бог ваших батьків, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, та й сказав: Я уважно спостерігав [2] за вами, і за тим, що сталося з вами в Єгипті,
17 і сказав: Я виведу вас із-під гніту єгиптян в землю ханаанців, хетів, евейців, аморейців, ферезейців, ґерґесейців і євусейців — в землю, що тече молоком і медом.
18 І вони послухаються твого голосу; і ввійдеш ти й рада старійшин Ізраїля до фараона, єгипетського царя, і скажеш йому: Бог євреїв покликав нас. Тому ми підемо в триденну подорож, у пустелю, щоб принести жертву нашому Богові.
19 Та Я знаю, що фараон, єгипетський цар, не дозволить вам піти, хіба що буде примушений сильною рукою.
20 І простягну руку, і уражу єгиптян усіма Моїми чудесами, які вчиню між ними, — і після того Він відішле вас.
21 А цьому народові Я дам милість у єгиптян, і коли будете виходити, то не вийдете з порожніми руками.
22 Але кожна жінка попросить у своєї сусідки та співмешканки срібний і золотий посуд та одяг — ви обберете єгиптян та одягнете ваших синів і ваших дочок.