1 Та Мойсей у відповідь сказав: А якщо не повірять мені й не послухають мого голосу, оскільки скажуть: Бог не з’являвся тобі. Що відповім їм?
2 А Господь сказав йому: Що це в тебе у руці? Він же сказав: Посох.
3 Тож Господь сказав: Кинь його на землю! І той кинув його на землю, і він став змієм, і Мойсей втік від нього.
4 Та Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку і візьми його за хвіст! Тоді, простягнувши руку, він узяв його за хвіст, і той став посохом у його руці.
5 Щоб повірили тобі, що Господь, Бог їхніх батьків — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова — з’являвся тобі.
6 А далі Господь сказав йому: Засунь свою руку собі за пазуху! І він засунув руку собі за пазуху, і вийняв свою руку із-за пазухи, і його рука стала мов сніг.
7 А Господь сказав: засунь знову свою руку собі за пазуху. І той вклав руку собі за пазуху, і вийняв її з-за своєї пазухи, — і знову повернувся колір його тіла.
8 І станеться, якщо не повірять тобі й не послухають вістки першої ознаки, то повірять тобі через вістку останньої ознаки.
9 І станеться, якщо не повірять тобі через ці дві ознаки, і не прислухаються до твого голосу, то візьмеш воду з ріки й виллєш на суходіл, — і вода, яку візьмеш з ріки, стане кров’ю на суходолі.
10 Та Мойсей промовив до Господа: Прошу, Господи, я не здатний на це ні від учора, ні від третього дня, ні відтоді, як Ти почав говорити до Свого слуги! Я — заїка й повільний у мові.
11 Тоді Господь сказав Мойсеєві: Хто дав уста людині, хто створив глухуватого і глухого, зрячого і сліпого? Хіба не Я, Господь Бог?
12 А тепер іди, Я відкрию твої вуста і навчатиму тебе, що маєш говорити.
13 Прошу, Господи, — сказав Мойсей, — признач іншого, здатного на це, якого пошлеш.
14 І Господь, запалавши гнівом на Мойсея, сказав: Хіба ось Аарон-левіт — не твій брат? Знаю, що він неодмінно говоритиме [1] сам за тебе. Ось він вийде тобі назустріч і, побачивши тебе, зрадіє в собі.
15 Ти промовлятимеш до нього і вкладатимеш йому в уста Мої слова. А Я відкриватиму і твої вуста, і його вуста, — і вкажу вам, що робити.
16 Тож він говоритиме за тебе до народу, — він буде твоїми вустами, ти ж будеш для нього в Божих справах.
17 А цей посох, що обертався на змія, візьми у свою руку, — ним чинитимеш ознаки.
18 І Мойсей пішов. Він повернувся до свого тестя Йотора й сказав: Піду і повернуся до моїх братів, які в Єгипті, — подивлюся, чи ще живуть. А Йотор сказав Мойсеєві: Іди і будь здоровий!
19 Після багатьох тих днів помер єгипетський цар. І Господь сказав Мойсеєві в Мадіямській землі: Іди, повернися в Єгипет, бо померли всі, хто шукав твоєї душі!
20 Тож Мойсей узяв дружину і дітей, посадив їх на в’ючних тварин і попрямував назад до Єгипту. А посох, що від Бога, Мойсей узяв у свою руку.
21 Господь же сказав Мойсеєві: Коли підеш і повернешся в Єгипет, то дивись, щоб усі ознаки, які Я дав тобі в руки, ти вчинив перед фараоном!. Я ж зроблю його серце закам’янілим, і він не відпустить народу.
22 А ти скажеш фараонові: Так говорить Господь: Ізраїль — Мій первородний син!
23 Тож Я сказав тобі: Відпусти Мій народ, щоби приніс Мені жертву! Однак, якщо ти не захочеш відпустити їх, то дивись, Я вб’ю твого первородного сина!
24 І сталося, що по дорозі, під час стоянки, його зустрів Господній ангел і намагався вбити його.
25 А Сепфора, взявши кремінь, обрізала крайню плоть свого сина, припала до його ніг і сказала: Зупинила кров обрізання моєї дитини!
26 І він відійшов від нього, бо вона сказала: Зупинила кров обрізання моєї дитини.
27 І сказав Господь Ааронові: Піди назустріч Мойсеєві в пустелю. І той пішов. Він зустрів його на Божій горі, і вони поцілували один одного.
28 Мойсей переказав Ааронові всі слова Господа, які Він послав, і всі ознаки, котрі йому заповів.
29 Тож Мойсей та Аарон пішли та зібрали раду старійшин із синів Ізраїля.
30 І Аарон переказав усі ті слова, які сказав Бог Мойсеєві, і вчинив ознаки перед народом.
31 І народ повірив, і зрадів, оскільки Бог відвідав Ізраїльських синів і побачив їхній біль. І, схилившись, народ поклонився.