2 да карыньцянаў 10 глава

Другое Пасланьне Апостала Паўлы да карыньцянаў
Пераклад Сабілы і Малахава → Под редакцией Кулаковых

 
 

Сам жа я, Павал, які ў вашай прысутнасьці сьціплы, а ў вашай адсутнасьці строгі да вас, (цяпер) угаворваю вас зь мяккасьцю і лагоднасьцю Хрыстовай,
 
Я, Павел, такой несмелый при встречах с вами и столь отважный издалека ( как вы говорите ), побуждая вас проникнуться кротостью и великодушием Христовым,

каб мне прыйшоўшы да вас ня праявіць адвагу зь такой упэўненасьцю, якую я думаю ўжыць у адносінах да нікаторых, што думаюць пра нас, быццам мы паступаем па плоці.
 
прошу: не вынуждайте меня, когда приду к вам, прибегать1 к той смелости, с какой готов я решительно выступить против тех, кто думает, будто мы движимы человеческими слабостями.2

Хаця мы ходзім у целе, (але) змагаемся ня паводля плоці.
 
Да, мы живем во плоти, но борьбу свою ведем не как люди мира сего.3

Бо зброя нашага змаганьня ня плоцкая, але моцная Богам на зруйнаваньне цьвярдыняў,
 
Оружие, которым мы ведем борьбу, вовсе не обычное человеческое:4 оно сильно Божественной мощью, способной сокрушать твердыни, ниспровергаем мы им любые мудрствования

руйнуючы замыслы і ўсялякае высакамер’е, якое паўстае супраць пазнаньня Бога, і бяручы ў палон усялякую думку на послух Хрысту,
 
и всё,5 что в гордыне своей восстает против познания Бога. Цель наша — всякую мысль человека взять в плен и привести в послушание Христу;

і (мы) гатовы пакараць усялякую няпаслухмянасьць, калі будзе споўнены ваш послух.
 
и мы всегда готовы воздать по справедливости за всякое непослушание, как только вполне вы утвердитесь в своем послушании.

Ці на аблічча глядзіцё? Калі хто ўпэўнены ў сабе, што ён Хрыстовы, той сам у сабе хай разважыць, што як ён Хрыстовы, гэтак і мы Хрыстовыя.
 
Посмотрите же на то, что у вас перед глазами.6 Если кто-то уверен в себе, что он Христов, пусть и о нас судит по себе, пусть и нас считает Христовыми.

Бо, калі б я і балей стаў хваліцца нашай уладай, якую даў нам Госпад на вашае збудаваньне, а ня на разбурэньне, то я ня буду пасаромлены.
 
И если бы я даже более похвалился тою властью, которая дарована нам Господом, чтобы созидать вас, а не разрушать, то и тогда мне не пришлось бы стыдиться.

Каб ня здалося вам, што я быццам бы палохаю вас Пасланьнямі.
 
Пусть не покажется вам только, будто я запугиваю вас своими посланиями.

Бо (нехта) кажа: «Пасланьні ягоныя важкія і моцныя, а ў асабістай прысутнасьці ён слабы, і слова ягонае нязначнае».
 
Говорят ведь уже иные: «Послания его вески и сильны, но его присутствие не впечатляет, а речь его вообще не заслуживает внимания».

Гэтакі хай ведае тое: якія мы словамі ў Пасланьнях адсутнічаючы, такія мы і ў прысутнасьці — справаю.
 
Думающие так пусть знают: каковы мы на словах, в посланиях наших, вдали от вас, таковы и на деле, когда мы с вами.

Бо мы ня адважваемся залічаць сябе да некага альбо параўноўваць сябе зь некім з тых, што самі сябе рэкамендуюць. Але яны ня маюць мудрасьці мераючы сябе самімі сабою і параўноўваючы сябе з сабой.
 
Но не дерзаем, конечно же, мы к тем себя причислять, кто сам себя превозносит, не решаемся даже сравнивать с ними себя. Те же, кто мерит себя своей мерою и себя с собою же сравнивает, неразумны.

Але мы будзем хваліцца ня бязь меры, але па меры таго ўдзелу, які прызначыў нам Бог, (паводля той) меры, каб дасягнуць і да вас.
 
Мы же собою не станем хвалиться столь безоглядно,7 а только в меру удела, который Бог нам отмерил, чтоб нам и вас достичь.

Бо мы ня натужваемся, як ня дасягнуўшыя вас, таму што (мы) і вас дасягнулі Эвангельлем Хрыстовым.
 
Хвалясь, мы не зашли далеко — в этом нас можно было бы обвинить, если бы мы не пришли к вам8 в Коринф с Благой Вестью Христовой.

Мы ня бязь меры хвалімся чужымі працамі, але маем надзею, што пры ўзрастаньні веры вашай, і нам быць узьвялічанымі зь лішкам у вас адпаведна ўдзелу нашаму,
 
И не хвалимся чрезмерно достигнутым там, где уже потрудились другие.9 Но мы надеемся, что с возрастанием веры вашей нам удастся достичь большего среди вас в нашем собственном уделе,10

каб дабравесьціць тым, што далей за вамі, але ня ў чужым удзеле, каб хваліцца гатовым.
 
а потом проповедовать Благую Весть и в других краях, за пределами Коринфа, не позволяя себе, конечно, хвалиться тем, что там уже приготовлено другими,

А той, хто хваліцца, хай хваліцца Госпадам.
 
ибо сказано: «Хвалящийся пусть хвалится Господом».11

Таму што ня той варты (пахвалы), хто хваліць сябе, але каго хваліць Госпад.
 
Ведь не тот одобрения заслуживает, кто о себе высокого мнения, а тот, о ком такого мнения Господь.12

Примечания:

 
 
Под редакцией Кулаковых
2  [1] — Букв.: чтобы мне, присутствуя, не прибегнуть.
2  [2] — Букв.: будто мы поступаем по плоти.
3  [3] — Букв.: ведем не по плоти.
4  [4] — Букв.: плотское.
5  [5] — Букв.: и всякую высоту.
7  [6] — Друг. возм. пер.: зачем вы смотрите только на внешнее?
13  [7] — Букв.: без меры.
14  [8] — Букв.: мы ведь не перенапрягаемся, как будто не достигшие до вас; друг. возм. пер.: и не вышли мы за пределы определенного нам, когда достигли вас.
15  [9] — Букв.: не хвалимся… чужими трудами.
15  [10] — Друг. возм. пер.: наш круг деятельности среди вас безмерно расширится.
17  [11] — Иер 9:23,24.
18  [12] — Букв.: не тот, кто рекомендует себя, а тот, кого рекомендует Господь.
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.