2 Коринтян 10 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Сучасний переклад → Под редакцией Кулаковых

Я, Павло, Христовою лагідністю й покірністю особисто благаю вас. Дехто каже, що я боязливий, поки я з вами, але стаю суворим, коли пишу листи вдалині від вас.

Я, Павел, такой несмелый при встречах с вами и столь отважный издалека ( как вы говорите ), побуждая вас проникнуться кротостью и великодушием Христовым,

Тож зараз прошу вас, не змушуйте мене діяти так само рішуче, як і проти тих, хто вважає, ніби ми живемо мирським життям.

прошу: не вынуждайте меня, когда приду к вам, прибегать1 к той смелости, с какой готов я решительно выступить против тех, кто думает, будто мы движимы человеческими слабостями.2

І, хоч ми живемо в світі, та не воюємо так, як цей світ.

Да, мы живем во плоти, но борьбу свою ведем не как люди мира сего.3

Бо зброя наша, якою ми б’ємося — не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині.

Оружие, которым мы ведем борьбу, вовсе не обычное человеческое:4 оно сильно Божественной мощью, способной сокрушать твердыни, ниспровергаем мы им любые мудрствования

З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу.

и всё,5 что в гордыне своей восстает против познания Бога. Цель наша — всякую мысль человека взять в плен и привести в послушание Христу;

Ми готові покарати будь-яку непокору, але спершу хочемо, щоб ваша покірливість стала повною.

и мы всегда готовы воздать по справедливости за всякое непослушание, как только вполне вы утвердитесь в своем послушании.

Подгляньте на те, що перед вами. Якщо хтось впевнений, що він належить Христу, мусить іще раз подумати й зрозуміти, що ми так само належимо Христу, як і він.

Посмотрите же на то, что у вас перед глазами.6 Если кто-то уверен в себе, что он Христов, пусть и о нас судит по себе, пусть и нас считает Христовыми.

8-9 Господь дав нам владу, щоб зміцнити вас духовно, а не для того, щоб знищити вас. Якщо ж я стану ще більше вихвалятися цією владою, то не соромитимуся. Але я стримаюся, щоб не здавалося, ніби я намагаюся залякати вас листами своїми.

И если бы я даже более похвалился тою властью, которая дарована нам Господом, чтобы созидать вас, а не разрушать, то и тогда мне не пришлось бы стыдиться.

Пусть не покажется вам только, будто я запугиваю вас своими посланиями.

«В його листах, — каже мій недоброзичливець, — він суворий і сильний, але коли присутній, то слабкий, і слова його нічого не важать».

Говорят ведь уже иные: «Послания его вески и сильны, но его присутствие не впечатляет, а речь его вообще не заслуживает внимания».

Але той, хто каже таке, нехай пам’ятає, що немає різниці між словами в листах наших, коли ми далеко, і нашими діями, коли ми серед вас.

Думающие так пусть знают: каковы мы на словах, в посланиях наших, вдали от вас, таковы и на деле, когда мы с вами.

Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє, коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Тим самим вони показують власну нерозумність.

Но не дерзаем, конечно же, мы к тем себя причислять, кто сам себя превозносит, не решаемся даже сравнивать с ними себя. Те же, кто мерит себя своей мерою и себя с собою же сравнивает, неразумны.

Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог: виконуючи нашу працю, що стосується й вас.

Мы же собою не станем хвалиться столь безоглядно,7 а только в меру удела, который Бог нам отмерил, чтоб нам и вас достичь.

Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа.

Хвалясь, мы не зашли далеко — в этом нас можно было бы обвинить, если бы мы не пришли к вам8 в Коринф с Благой Вестью Христовой.

Ми ж не надміру хвалимося працею інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше працювати з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом.

И не хвалимся чрезмерно достигнутым там, где уже потрудились другие.9 Но мы надеемся, что с возрастанием веры вашей нам удастся достичь большего среди вас в нашем собственном уделе,10

Ми хочемо проповідувати Добру Звістку поза межами вашого міста, бо не бажаємо вихвалятися тим, що вже зроблено в інших краях.

а потом проповедовать Благую Весть и в других краях, за пределами Коринфа, не позволяя себе, конечно, хвалиться тем, что там уже приготовлено другими,

Як сказано у Святому Писанні: «Якщо хтось вихваляється, то нехай хвалиться лише тим, що Господь здійснив».

ибо сказано: «Хвалящийся пусть хвалится Господом».11

Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, а той, кого Господь похвалить.

Ведь не тот одобрения заслуживает, кто о себе высокого мнения, а тот, о ком такого мнения Господь.12

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: чтобы мне, присутствуя, не прибегнуть.

2 [2] — Букв.: будто мы поступаем по плоти.

3 [3] — Букв.: ведем не по плоти.

4 [4] — Букв.: плотское.

5 [5] — Букв.: и всякую высоту.

7 [6] — Друг. возм. пер.: зачем вы смотрите только на внешнее?

13 [7] — Букв.: без меры.

14 [8] — Букв.: мы ведь не перенапрягаемся, как будто не достигшие до вас; друг. возм. пер.: и не вышли мы за пределы определенного нам, когда достигли вас.

15 [9] — Букв.: не хвалимся… чужими трудами.

15 [10] — Друг. возм. пер.: наш круг деятельности среди вас безмерно расширится.

17 [11] — Иер 9:23,24.

18 [12] — Букв.: не тот, кто рекомендует себя, а тот, кого рекомендует Господь.

« 9 глава 11 глава »