2 Коринтян 10 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Сучасний переклад → Синодальный перевод (СВ)

Я, Павло, Христовою лагідністю й покірністю особисто благаю вас. Дехто каже, що я боязливий, поки я з вами, але стаю суворим, коли пишу листи вдалині від вас.

Я же, Павел, который лично между вами скромен, а отсутствуя, против вас отважен, убеждаю вас кротостью и снисхождением Христовым.

Тож зараз прошу вас, не змушуйте мене діяти так само рішуче, як і проти тих, хто вважає, ніби ми живемо мирським життям.

Прошу, чтобы мне по пришествии моем не прибегать к той твердой смелости, которую думаю употребить против некоторых, помышляющих о нас, что мы поступаем по плоти.

І, хоч ми живемо в світі, та не воюємо так, як цей світ.

Ибо мы, ходя во плоти, не по плоти воинствуем.

Бо зброя наша, якою ми б’ємося — не мирська. Вона наділена силою Божою, що руйнує твердині.

Оружие воинствования нашего не плотское, но сильное Богом на разрушение твердынь: им ниспровергаем замыслы

З цією зброєю ми спростовуємо докази, розбиваємо пихаті задуми людського самозвеличення, що стають перешкодами на шляху пізнання Бога. Ми беремо у полон думку і змушуємо її підкорятися Христу.

и всякое превозношение, восстающее против познания Божьего, и пленяем всякое помышление в послушание Христу,

Ми готові покарати будь-яку непокору, але спершу хочемо, щоб ваша покірливість стала повною.

и готовы наказать всякое непослушание, когда ваше послушание исполнится.

Подгляньте на те, що перед вами. Якщо хтось впевнений, що він належить Христу, мусить іще раз подумати й зрозуміти, що ми так само належимо Христу, як і він.

На личность ли смотрите? Кто уверен в себе, что он Христов, тот сам по себе суди, что, как он Христов, так и мы Христовы.

8-9 Господь дав нам владу, щоб зміцнити вас духовно, а не для того, щоб знищити вас. Якщо ж я стану ще більше вихвалятися цією владою, то не соромитимуся. Але я стримаюся, щоб не здавалося, ніби я намагаюся залякати вас листами своїми.

Ибо если бы я и более стал хвалиться нашей властью, которую Господь дал нам к созиданию, а не к разрушению вашему, то не остался бы в стыде.

Впрочем, да не покажется, что я устрашаю вас только посланиями,

«В його листах, — каже мій недоброзичливець, — він суворий і сильний, але коли присутній, то слабкий, і слова його нічого не важать».

так как некто говорит: «В посланиях он строг и силен, а в личном присутствии слаб, и речь его незначительна».

Але той, хто каже таке, нехай пам’ятає, що немає різниці між словами в листах наших, коли ми далеко, і нашими діями, коли ми серед вас.

Такой пусть знает, что каковы мы на словах в посланиях, в отсутствие, таковы и на деле лично.

Бо ми не сміємо оцінювати себе або порівнювати з тими, хто сам себе вихваляє, коли вони міряють себе власною міркою, й порівнюють себе з собою самими. Тим самим вони показують власну нерозумність.

Ибо мы не смеем сопоставлять или сравнивать себя с теми, которые сами себя выставляют: они, измеряя себя самими собой и сравнивая себя с собой, неразумны.

Однак ми не будемо надмірно вихвалятися, лише в тих межах, які призначив нам Бог: виконуючи нашу працю, що стосується й вас.

А мы не без меры хвалиться будем, но по мере удела, какой назначил нам Бог, настолько, чтобы достигнуть и вас.

Ми не переступимо нашої межі. Ми б могли зробити це, якби не прийшли до вас. Але ми першими прийшли до вас, проповідуючи Добру Звістку про Христа.

Ибо мы не напрягаем себя, как не достигшие вас, потому что достигли и вас благовествованием Христовым.

Ми ж не надміру хвалимося працею інших. Але маємо надію, що зі зростанням вашої віри ми зможемо ще більше працювати з вами, не переходячи межі, призначеної нам Богом.

Мы не без меры хвалимся, не чужими трудами, но надеемся, с возрастанием веры вашей, с избытком увеличить в вас удел наш,

Ми хочемо проповідувати Добру Звістку поза межами вашого міста, бо не бажаємо вихвалятися тим, що вже зроблено в інших краях.

так чтобы и за пределы ваши проповедовать Евангелие, а не хвалиться готовым в чужом уделе.

Як сказано у Святому Писанні: «Якщо хтось вихваляється, то нехай хвалиться лише тим, що Господь здійснив».

Хвалящийся хвались Господом.

Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, а той, кого Господь похвалить.

Ибо не тот достоин, кто сам себя хвалит, но кого хвалит Господь.

« 9 глава 11 глава »