Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Сучасний переклад → Синодальный перевод (СВ)

1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу. Про неї ще раніше сповіщали пороки у Святому Писанні.

Павел, раб Иисуса Христа, призванный апостол, избранный к благовестию Божьему,

которое Бог прежде обещал через пророков Своих в святых Писаниях,

3-4 Ця Добра Звістка — про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим,[1] був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.

о Сыне Своем, Который родился от семени Давидова по плоти

и открылся Сыном Божиим в силе, по духу святыни, через воскресение из мертвых, об Иисусе Христе, Господе нашем,

Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою.

через Которого мы получили благодать и апостольство, чтобы во имя Его покорять вере все народы,

Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу.

между которыми находитесь и вы, призванные Иисусом Христом, —

Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

всем находящимся в Риме возлюбленным Божиим, призванным святым: благодать вам и мир от Бога Отца нашего и Господа Иисуса Христа.

Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру.

Прежде всего благодарю Бога моего через Иисуса Христа за всех вас, что вера ваша возвещается во всем мире.

9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог — свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас.

Свидетель мне Бог, Которому служу духом моим в благовествовании Сына Его, что непрестанно вспоминаю о вас,

всегда прося в молитвах моих, чтобы воля Божия когда-нибудь содействовала мне прийти к вам,

Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

ибо я весьма желаю увидеть вас, чтобы преподать вам некое дарование духовное к утверждению вашему,

Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам.

то есть утешиться с вами верой общей, вашей и моей.

Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди.

Не хочу, братья, оставить вас в неведении, что я многократно намеревался прийти к вам (но встречал препятствия до сих пор), чтобы иметь некий плод и у вас, как и у прочих народов.

Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.

Я должен и эллинам, и варварам, мудрецам и невеждам.

Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі.

Итак, что касается меня, я готов благовествовать и вам, находящимся в Риме.

І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих — спершу юдеїв, а тоді й поган.

Ибо я не стыжусь благовествования Христова, потому что оно — сила Божия ко спасению всякому верующему, во-первых, иудею, потом и эллину.

Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі — з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме».

В нем открывается правда Божия от веры в веру, как написано: «Праведный верой жив будет».

Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину.

Ибо открывается гнев Божий с неба на всякое нечестие и неправду людей, подавляющих истину неправдой.

Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.

Ибо, что можно знать о Боге, явно для них, потому что Бог явил им.

20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися.

Ибо невидимое Его, вечная сила Его и Божество, от создания мира через рассматривание творений видимы, так что они безответны.

Но как они, познав Бога, не прославили Его как Бога и не возблагодарили, но осуетились в умствованиях своих, и омрачилось несмысленное их сердце, —

Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.

называя себя мудрыми, обезумели

Вони проміняли Славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

и славу нетленного Бога изменили в образ, подобный тленному человеку, и птицам, и четвероногим, и пресмыкающимся, —

Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним.

то и предал их Бог в похотях сердец их нечистоте, так что они сквернили сами свои тела.

Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

Они заменили истину Божию ложью и поклонялись и служили творению вместо Творца, Который благословен вовеки. Аминь.

Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні.

Потому предал их Бог постыдным страстям: женщины их заменили естественное употребление противоестественным;

Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

подобно и мужчины, оставив естественное употребление женского пола, разжигались похотью друг на друга, мужчины на мужчинах делая срам и получая в самих себе должное возмездие за свое заблуждение.

Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити.

И как они не заботились иметь Бога в разуме, то предал их Бог превратному уму — делать непотребства,

Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки,

так что они исполнены всякой неправды, блуда, лукавства, корыстолюбия, злобы; исполнены зависти, убийства, распрей, обмана, злонравия;

зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків.

злоречивы, клеветники, богоненавистники, обидчики, самохвалы, горды, изобретательны на зло, непослушны родителям,

Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні.

безрассудны, вероломны, нелюбовны, непримиримы, немилостивы.

Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

Они знают праведный суд Божий, что делающие такие дела достойны смерти, однако не только их делают, но и делающих одобряют.

« 1 глава 2 глава »