Римлян 1 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Сучасний переклад → Слово Жизни

1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу. Про неї ще раніше сповіщали пороки у Святому Писанні.

Павел, раб Иисуса Христа, призванный быть апостолом и избранный для проповеди Божьей Радостной вести,

которая была заранее обещана Богом через Его пророков в святых Писаниях,

3-4 Ця Добра Звістка — про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим,[1] був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.

о Его Сыне, который по своему человеческому происхождению был потомком Давида,

и через воскресение из мертвых, в силе, по духу святости был поставлен Сыном Божьим, о нашем Господе Иисусе Христе,

Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою.

через которого мы получили благодать и апостольство, чтобы ради Его имени привести к покорности вере людей из всех языческих народов,

Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу.

среди которых находитесь и вы, призванные Иисуса Христа.

Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!

Я обращаюсь ко всем любимым Богом, призванным быть Его святыми, которые живут в Риме. Благодать вам и мир от Бога Отца нашего и от Господа Иисуса Христа!

Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру.

Прежде всего я через Иисуса Христа благодарю Бога моего за всех вас, потому что о вашей вере известно всему миру.

9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог — свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас.

Пусть Бог, которому я служу своим духом, проповедуя Радостную весть о Его Сыне, будет мне свидетелем в том, что я всегда вспоминаю о вас.

Я молюсь, чтобы по Божьей воле я смог бы, наконец, посетить вас.

Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.

Я давно уже хочу увидеть вас и поделиться с вами дарами Духа, чтобы вы были укреплены

Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам.

или, скорее, чтобы мы могли взаимно ободрить друг друга своей верой, вашей и моей.

Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди.

Я хочу, чтобы вы знали, что я уже много раз собирался прийти к вам, но до сих пор мне постоянно что-то препятствовало. Я хотел увидеть плод своей проповеди среди вас, как это бывало среди других язычников.

Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.

Я должник и перед греками, и перед варварами, перед мудрыми и перед глупыми.

Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі.

Поэтому я так жажду проповедовать Радостную весть и вам, живущим в Риме.

І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих — спершу юдеїв, а тоді й поган.

Я не стыжусь Евангелия, ведь оно — сила Божья для спасения каждому, кто верит, — прежде всего иудею, потом и язычнику.

Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі — з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме».

В Евангелии открыта праведность Божья от веры в веру, как и написано: "Праведный верой жив будет".

Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину.

С небес открывается гнев Божий на всякое нечестие и несправедливость людей, которые злом попирают истину.

Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.

То, что можно знать о Боге, известно им, потому что Бог явил им это.

20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості — вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися.

От создания мира невидимые качества Бога, Его вечная сила и божественная природа видны и могут быть поняты в том, что Он сотворил, и неверующим нет извинения,

потому что хотя они узнали Бога, они не прославили Его как Бога и не были благодарны Ему; в своих размышлениях они зашли в тупик, и их неразумные сердца погрузились во мрак.

Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними.

Притязая на мудрость, они стали глупыми

Вони проміняли Славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.

и заменили славу нетленного Бога на образы, похожие на тленных людей, птиц, четвероногих животных и пресмыкающихся.

Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним.

Поэтому Бог отдал их на произвол их же собственных низменных желаний и они сами оскверняли свои тела нечистотой.

Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.

Эти люди заменили Божью истину на ложь и поклонялись и служили созданию, а не Создателю, который достоин вечной славы, аминь.

Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні.

Итак, Бог оставил их на волю их постыдных страстей, и в результате женщины вместо естественных отношений стали делать то, что противно их природе;

Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.

мужчины тоже вместо естественных отношений с женщинами стали разжигаться страстью друг к другу; мужчины с мужчинами делают постыдные вещи и сами в себе получают наказание за свое извращение.

Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити.

A поскольку познание о Боге они посчитали чем-то ненужным, то Бог оставил их на произвол их испорченных умов, допустив им делать то, чего делать не должно.

Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки,

Они полны всякой неправедности, зла, жадности, порочности; полны зависти, убийства, раздоров, обмана, коварства, сплетен.

зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків.

Они клеветники, богоненавистники, наглые, надменные, хвастливые, изобретательные на зло, непокорные родителям;

Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні.

нет в них ни рассудка, ни веры, ни любви, ни милости.

Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.

Божье отношение им известно: все, кто живет такой жизнью, достойны смерти, но они не только сами продолжают грешить, но и одобряют других, поступающих так же.

« 1 глава 2 глава »