2 Коринтян 10 глава

Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (СВ)

Я ж сам, Павло, особисто благаю вас лагідністю і ласкавістю Христа, — я, коли присутній між вами, — покірний, а коли від вас далеко, сміливий супроти вас.

Я же, Павел, который лично между вами скромен, а отсутствуя, против вас отважен, убеждаю вас кротостью и снисхождением Христовым.

Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками.

Прошу, чтобы мне по пришествии моем не прибегать к той твердой смелости, которую думаю употребить против некоторых, помышляющих о нас, что мы поступаем по плоти.

Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних,

Ибо мы, ходя во плоти, не по плоти воинствуем.

бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми

Оружие воинствования нашего не плотское, но сильное Богом на разрушение твердынь: им ниспровергаем замыслы

і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові;

и всякое превозношение, восстающее против познания Божьего, и пленяем всякое помышление в послушание Христу,

ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.

и готовы наказать всякое непослушание, когда ваше послушание исполнится.

Ви дивитеся на зовнішній вигляд. Коли хтось певний, що він Христовий, нехай розміркує ще раз у самім собі, що так, як він Христовий, так само й ми.

На личность ли смотрите? Кто уверен в себе, что он Христов, тот сам по себе суди, что, как он Христов, так и мы Христовы.

Бо якби я хвалився занадто нашою владою, що її нам Господь дав на збудування, а не на руїну вашу, я б не соромився,

Ибо если бы я и более стал хвалиться нашей властью, которую Господь дал нам к созиданию, а не к разрушению вашему, то не остался бы в стыде.

— щоб не здавалося, що намагаюся листами вас налякати.

Впрочем, да не покажется, что я устрашаю вас только посланиями,

Листи його, мовляв, важкі та повні сили, але виглядом тіла він недолугий, і мова його — жалюгідна.

так как некто говорит: «В посланиях он строг и силен, а в личном присутствии слаб, и речь его незначительна».

Такий нехай знає: які ми словом у листах неприсутніми, такі й будемо ділом присутніми.

Такой пусть знает, что каковы мы на словах в посланиях, в отсутствие, таковы и на деле лично.

Ми не відважуємося рівняти себе чи прирівнювати до деяких із тих, які самі себе поручають; та їм, які міряють самих себе на собі самих та прирівнюють самих себе до себе самих, бракує глузду.

Ибо мы не смеем сопоставлять или сравнивать себя с теми, которые сами себя выставляют: они, измеряя себя самими собой и сравнивая себя с собой, неразумны.

Ми ж не будемо хвалитися надмірно, але за мірою правила, що його Бог призначив як мірку, щоб аж до вас прибути.

А мы не без меры хвалиться будем, но по мере удела, какой назначил нам Бог, настолько, чтобы достигнуть и вас.

Ми бо не розтягаємося над міру, а воно було б так, якби ми до вас не прибули; ми ж таки й справді до вас прибули з Євангелією Христовою.

Ибо мы не напрягаем себя, как не достигшие вас, потому что достигли и вас благовествованием Христовым.

Не хвалимося також і чужими трудами над міру, але маємо надію, що й ми, коли ростиме ваша віра, звеличимося між вами за нашим правилом над міру;

Мы не без меры хвалимся, не чужими трудами, но надеемся, с возрастанием веры вашей, с избытком увеличить в вас удел наш,

і звіщатимемо Євангелію ген поза вами, не хвалившися готовим на чужому полі.

так чтобы и за пределы ваши проповедовать Евангелие, а не хвалиться готовым в чужом уделе.

А хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.

Хвалящийся хвались Господом.

Бо не той випробуваний, хто себе самого поручає, а той кого Бог поручає.

Ибо не тот достоин, кто сам себя хвалит, но кого хвалит Господь.

« 9 глава 11 глава »