Маркі 4 глава

Евангеля подле сьвятога Маркі
Пераклад Яна Станкевіча → Толкования Августина

Пераклад Яна Станкевіча

1 І ўзноў пачаў вучыць ля мора; і зьберся да Яго вельмі вялікі груд, так што Ён увыйшоў у струг і сядзеў на мору; а ўвесь груд быў ля мора на зямлі.
2 І вучыў іх шмат чаго прыпавесьцьмі, і гукаў ім у навуццы сваёй:
3 «Слухайце: вось, вышаў сяўбіт сеяць.
4 І сталася, як сеяў, што адно пала край дарогі, і птушкі нябёсныя прыляцелі й паклявалі яго;
5 А другое пала на скалісты ґрунт, ідзе ня было шмат зямлі, і ўборзьдзе абышло, бо зямля была ня глыбокая;
6 Як жа ўзышло сонца, выгарала і, як ня мела карэньня, ссохла;
7 Іншае ж пала памеж церня, і вырасла церне, і заглушыла яго, і яно не дало плоду;
8 Іншае ж пала на зямлю добрую і дало плод, што абышоў а вырас; і выдала іншае трыццаць, а іншае шасьцьдзяеят, а іншае сто».
9 І сказаў ім: «Хто мае вушы чуць, няхай чуе!».
10 І, як Ён быў адзін, пыталіся ў Яго тыя, што навокал Яго былі, з двананцацьма, праз прыпавесьць.
11 І сказаў ім: «Вам дана ведаць тайны гаспадарства Божага, але тым, што вонках, усе ў прыпавесьцях,
12 Каб гледзячы глядзелі, і ня бачылі; слухаючы чулі, і не разумелі, каб часамі не навярнуліся, і ня былі ім грахі дараваны».
13 І кажа ім: «Ня знаеце гэтае прыпавесьці? А як жа вам знаць усі прыпавесьці?
14 Сяўбіт гэты сее словы.
15 А што край дарогі, ідзе слова пасеянае, гэта тыя, да каторых, як пачуюць, зараз прыходзе шайтан і адбірае слова, пасеянае ў сэрцах іхных.
16 Таксама й тыя, што на скалістых месцах пасеяныя — гэта тыя, каторыя, як пачуюць слова, зараз із радасьцяй прыймаюць яго;
17 Але ня маюць у сабе караня і малачасныя; потым, як прылучаецца атуга альбо перасьледаваньне за словы, зараз спатыкаюцца.
18 Пасеяныя ж памеж церня ё тыя, што слухаюць слова;
19 Але клопаты гэтага сьвету, і спадман багацьцям, і жадоба іншых рэчаў, уходзячы, глушаць слова, і робіцца бясплоднае.
20 А пасеяныя на добрай зямлі — тыя, што чуюць слова, і прыймаюць, і даюць плод, і трыццаць, і шасьцьдзясят, і сто».
21 І сказаў ім: «Ці на тое прыносяць лянпу, каб пастанавіць яе пад карэц альбо пад ложак? ці не на тое, каб пастанавіць яе на падстаноўку?
22 Бо няма нічога схаванага, што не адкрылася б; і нічога няма патайнога, што ня было б выяўлена.
23 Калі хто мае вушы слухаць, няхай слухае!»
24 І сказаў ім: «Уважайце, што чуеце: якой мераю мераеце, будзе адмерана вам і дадана будзе вам слухаючым.
25 Бо, хто мае, таму дана будзе; а хто ня мае, у таго аднята будзе й тое, што мае».
26 І сказаў: «Так і гаспадарства Божае, як калі чалавек кідае зярнё ў зямлю;
27 І спаў бы, і ўставаў бы ночы і ўдзень, насеньне ж абышло б а вырасла б, а ён ня ведае як;
28 Бо зямля сама ізь сябе выдаець найперш рунь, потым колас, потым поўнае зярнё ў коласе.
29 Як жа насьпее плод, без адвалокі пасылае серп, бо настала жніво».
30 І сказаў: «Да чаго прыраўнуем гаспадарства Божае? альбо якой прыпавесьцяй выкажам яго?
31 Яно — як зярнё гарчыцы, што, як сеецца ў зямлю, найдрабнейшае з усяе сяўбы на зямлі;
32 А як пасеяна, абыходзе а вырастае большае за ўсю гародніну а пушчае вялікія галузы, так што птушкі нябёсныя могуць жыць пад сьценям яго».
33 І шмат якімі гэткімі прыпавесьцьмі абяшчаў ім слова, колькі яны маглі чуць;
34 Без прыпавесьці ж ня гукаў ім, а вучанікам Сваім зьясьняў усе.
35 Увечары таго дня сказаў ім: «Пераплывіма на тый бок».
36 І яны, пакінуўшы груд, узялі Яго із сабою, як Ён быў у струзе, зь Ім былі й іншыя стругі.
37 І ўзьнялася вялікая бура; хвалі білі ў струг, аж струг напоўніўся.
38 А Ён быў на задзе, спаў на падушцы. Яго будзяць а кажуць Яму: «Вучыцелю! нягож Табе ня рупіць, што мы гінем?»
39 І, устаўшы, Ён забараніў ветру й сказаў мору: «Змоўкні, сьціхні». І вецер сьціх, і сталася вялікая цішыня.
40 І сказаў ім: «Чаму вы такія палахлівыя? як у вас няма веры?»
41 І ўлякаліся лякам вялікім, і гукалі адзін аднаму: «Хто ж гэта, што вецер а мора слухаюць Яго?»

Толкования Августина

Стих 11

То, что Он, казалось бы, говорил тайно, некоторым образом не было тайным. Ибо Он говорил не для того, чтобы слушающие потом умолчали о сказанном, но чтобы повсюду было оно проповедано. Можно говорить одновременно явно и не явно, тайно и не тайно, как сказано: « ...они своими глазами смотрят, и не видят» (Ср. 9 И сказал Он: пойди и скажи этому народу: слухом услышите — и не уразумеете, и очами смотреть будете — и не увидите. 10 Ибо огрубело сердце народа сего, и ушами с трудом слышат, и очи свои сомкнули, да не узрят очами, и не услышат ушами, и не уразумеют сердцем, и не обратятся, чтобы Я исцелил их. Ис 6:9−10). Как же это: смотрят — значит явно, не тайно; но не видят — значит не явно, но тайно? Все, что они слышали, но не поняли, было таким, что обвинять Его не имели они оснований. Всякий раз, когда они спрашивали Его в надежде найти, в чем бы таком Его обвинить, Он отвечал им таким образом, что все их уловки проваливались и все козни расстраивались.

Трактат на Евангелие от Иоанна. Сl. 0278, 113.3.38 [CCL 36:638].

Стих 20

Вчера взывал я к дороге, взывал к скалам, взывал к терновым кустам. Я сказал: меняйтесь, пока есть возможность; вспашите плугом грубую почву, выбросьте камни с поля, вырвите с поля терновник! Не имейте грубого сердца — в нем быстро угаснет Божие Слово! (Ср. 8 "не ожесточите сердца вашего, как в Мериве, как в день искушения в пустыне, Пс 94:8; 14 Блажен человек, который всегда пребывает в благоговении; а кто ожесточает сердце свое, тот попадет в беду. Притч 28:14; 14 Наконец, явился самим одиннадцати, возлежавшим на вечери, и упрекал их за неверие и жестокосердие, что видевшим Его воскресшего не поверили. Мк 16:14) Не будьте мягкой почвой — в ней корень любви непрочен! Заботами и стремлениями мира сего не погубите доброго семени, которое сеется в вас нашим трудом! Ведь сеет Господь, а мы — работники Его. Будьте доброй почвой! (Ср. 19 Если захотите и послушаетесь, то будете вкушать блага земли; 20 если же отречетесь и будете упорствовать, то меч пожрет вас: ибо уста Господни говорят. Ис 1:19−20; 12 Сейте себе в правду, и пожнете милость; распахивайте у себя новину, ибо время взыскать Господа, чтобы Он, когда придет, дождем пролил на вас правду. Ос 10:12; 47 Всякий, приходящий ко Мне и слушающий слова Мои и исполняющий их, скажу вам, кому подобен. 48 Он подобен человеку, строящему дом, который копал, углубился и положил основание на камне; почему, когда случилось наводнение и вода напёрла на этот дом, то не могла поколебать его, потому что он основан был на камне. Лк 6:47−48)

Проповеди. Сl. 0284, 73.38.471.25.

Стих 32

Как матери кафолической Церкви быть с теми, кто воюет против нее — ведь они ее сыновья? Она — как огромное дерево, ветви которого простираются на весь мир; и вот в Африке отломился сучок1. Она же рождает их в муках, дабы к корню вернулись, без которого истинно жить не могут.

Примечания

  • 1 — Имеется в виду донатисткий раскол, который охватил Северную Африку в 4−5 вв. н.э.

Послания. Сl. 0262, 185.57.8.29.19.

Стих 41

Ты услышал брань — это ветер; ты разгневан — это теченье. Дует ветер, поднимаются волны, твой корабль в опасности, в опасности сердце твое, сердце дрожит. Услышав злословие, ты хочешь отплатить тем же. И вот, отплатив и сделав другому зло, сам потерпел кораблекрушение. Отчего так? Оттого, что Христос в тебе спит. Что означает «Христос в тебе спит»? Что ты забыл Христа. Так что разбуди Христа, вспомни о Нем, и проснется в тебе Христос... Родилось искушение — это ветер; ты в смятении — это волны. Буди Христа, и Он станет с тобой говорить. Кто же Сей, что и ветер и море повинуются Ему? (Ср. 27 Люди же, удивляясь, говорили: кто это, что и ветры и море повинуются Ему? Мф 8:27; 25 Тогда Он сказал им: где вера ваша? Они же в страхе и удивлении говорили друг другу: кто же это, что и ветрам повелевает и воде, и повинуются Ему? Лк 8:25).

Источник: Проповеди. Сl. 0284, 63.38.424.20.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.