Откровение 9 глава

Откровение Иоанна Богослова (Апокалипсис)
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

Затрубил пятый ангел — и увидел я еще одну звезду, упавшую с неба на землю; дан был ключ ей от устья1 бездны.

П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні.

Когда открыла она устье бездны, из этого устья, как из огромной печи, поднялся такой дым, что померкли от дыма того солнце и воздух.

Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.

А из дыма вышла на землю страшная саранча; наделена она была силой,2 как у скорпионов на земле.

З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам.

Но сказано ей было, чтобы не причиняла она вреда ни траве земной, ни зелени какой, ни дереву какому, а только тем людям, у которых нет на челе печати Божией.

Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі.

Да и таких не убивать ей было дано, а только мучить целых пять месяцев (мучение же от нее подобно тому, что бывает от укуса скорпиона, если он ужалит человека).

І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона.

Во дни мучений этих будут люди искать смерти — и не найдут ее; захотят умереть — но смерть будет бежать от них.

І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.

Саранча эта видом своим похожа была на коней, приготовленных к битве. На головах у нее нечто вроде золотых венцов было, а лица на человеческие походили.

Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських.

Волосы ее напоминали женские, а зубы как львиные были.

Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів.

И была у нее броня, похожая на железную, и шум от крыльев ее подобен был топоту многих коней и грохоту колесниц,3 несущихся к полю боя.

На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми.

У нее были хвосты и в них жала, как у скорпионов. В этих хвостах и была ее сила и власть причинять людям пять месяцев зло.

Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців.

Царем над саранчой этой был ангел бездны (его еврейское имя Аваддон, по-гречески же это имя — Аполлион).4

Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»,[17] гебрейською мовою, а грецькою мовою — «Аполліон» (або «Руйнівник»).

Прошло первое горе, но вот идут за ним другие два.

Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.

Затрубил шестой ангел — и услышал я голос, исходивший от [четырех] рогов золотого жертвенника, что стоял пред Богом.

Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом.

Голос этот сказал шестому трубившему ангелу: «Освободи четырех ангелов, связанных у великой реки Евфрат».

І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат».

И были освобождены те четверо ангелов, которых приготовили к этому часу, дню, месяцу и году, чтобы убить третью часть людей.

Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства.

Было там две тьмы тем5 конного войска (я слышал число всадников).

Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.

В видении моем ясно разглядел я коней и сидевших на них. Была на них броня: огненно-красная, гиацинтового6 цвета и желто-серного. Головы конские походили на львиные, а из пастей их вырывались огонь, дым и сера.

У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка.

Тремя этими карами: огнем, дымом и серой, исходившими из пастей их, — и была убита треть всех людей.

Цими трьома карами — вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства.

Сила коней тех не в пасти их только, а и в хвостах их, ибо хвосты их подобны змеям с головами, так что и хвостами своими уязвляли они людей.

Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.

А остальные люди, которых не убили все эти кары, они так и не отвратились от того, что сотворили руками своими, не перестали поклоняться бесам и идолам своим: золотым и серебряным, медным и каменным, как и деревянным, которые ни видеть не могут, ни слышать, ни ходить.

Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити.

Не раскаялись эти люди ни в убийствах, которые совершили, ни в колдовстве не раскаялись, ни в блуде, ни в воровстве своем.

Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: от колодца/отверстия.

3 [2] — Или: властью; то же в ст. 19.

9 [3] — Букв.: подобен шуму колесниц конных многих.

11 [4] — Или: Губитель.

16 [5] — Т.е. 200 миллионов.

17 [6] — Т.е. фиолетового.

« 8 глава 10 глава »